Сторінка
17

Зміст, характерні риси і середовище міжнародного менеджменту. Суть міжнародного бізнесу

Повертаючись до славнозвісної церемонності і флегматичності, зауважимо, що де — просто форма контролю над своїми емоціями. Далі — загальновідома терпимість англійців до чужих поглядів, думок, переконань: знову ж таки; прояв почуття власної гідності. І, нарешті, знамениті англійські мужність і холоднокровність: також прояв глибокого почуття власної гідності, адже злякана людина, що втратила контроль над собою, це передусім лю­дина, яка втратила почуття власної гідності.

4. Глибока повага до традицій національних, державних, сімейних та ін. Цей традиціоналізм може набувати різних форм і, зокрема, форми відомого консерватизму, що проявляється в різних аспектах життя і мислення. Схильність зберігати традицію у всьому — від кольору краватки до манери митись.

5. Певний етноцентризм, але порівняно з американським він більш прихований, винятково коректний і, як правило, не про­являється у формах, що зачіпали б національні почуття інших людей.

Велика Британія нагромадила величезний досвід управління у своїх колишніх колоніях і ще за колоніальних часів відрізнялась точністю і гнучкістю менеджменту в цих країнах. Не випадково; відмічається особлива ефективність англійських колоніальних адміністраторів, які з; невеликою кількістю службовців і відносно обмеженими військовими контингентами були здатні забезпечувати ефективне управління величезними територіями. Тобто в англійців є чому повчитись у розумінні вести справи в різних країнах, сприймати та адаптувати чужу культуру в інтересах бізнесу, грамотно будувати відносини з місцевою владою.

3. Французький національний стереотип.

Ще в дореволюційній Росії Франція вважалась свого роду шлюзом європейської культури. «Генетична пам'ять» нашого народу дозволяє і сьогодні сприймати Францію як особливу державу Європи, а Париж — як всесвітню столицю моди і красоти. Франція взагалі асоціюється з мистецтвом, естетикою, витонченістю, і в цих уявленнях чітко відчувається духовна основа національного стереотипу: почуття прекрасного і прагнення до гармонії і, вдосконалення, безумовний інтелектуалізм і любов до мистецтву у всіх його проявах. Під цим кутом зору і потрібно розглядати структуру національного стереотипу.

1. Інтелектуалізм, любов-до мистецтва, гармонії і краси цікаво проявились у сфері ділового життя. Практика показує, що жодна європейська нація не займається побудовою високо досконалих планів, проектів і програм так, як це роблять французи. Сам процес пізнання, побудови досконалої логічної схеми, обробки її деталей — усе це стихія, в якій природний француз почувається у своєму середовищі. Але є і зворотний бік.

2. Зворотний бік — побоювання і нерішучість у сфері реалізації і практичного виконання всього задуманого на папері. Адже оскільки дійсність багато в чому алогічна і нерідко ірраціональна, погано укладається в гармонічні логічні схеми і потребує перегляду цих схем, то таке ставлення до реалізації планів є звичайною реакцією природного француза.

3. Національна риса — нелюбов до компромісів і більша, ніж в інших націй, схильність до конфліктів і спорів під час вирішення різних проблем. Будь-який пошук компромісу так чи інакше порушує початкову довершеність, логічної схеми, яка і повинна була б ефективно розв'язати проблему. Коли ж у зіткненні з дійсністю схема виявляється непридатною і потребує компромісу, то реакція француза — конфлікт і суперечка. Порівняємо: прагматик-англієць, який не атакує проблеми в лоб, початково зорієнтований на пошук певного компромісного рішення.

Оскільки «стрункі логічні схеми» весь час натикаються; на «нелогічну дійсність», то, щоб не загрузнути в нескінченних конфліктах, нація створює і постійно розвиває гігантську регламентуючу систему законів, правил, офіційно затверджених установок. Правознавці стверджують, що система французького законодавства — одна з найгроміздкіших у світі.

4. Щодо особистих рис, їх манери і стилю спілкування, поведінки в сім'ї та особистому житті взагалі, то тут діє ефект компенсації, тобто ніхто так не розкутий, вільний від умовностей, природний і відрізняється гумором і винахідливістю в неофіційній обстановці на противагу строгим схемам, законам і регламентам у діловому та офіційному житті.

4. Національний стереотип, характерний для країн Близького і Середнього Сходу

1. Базова риса стереотипу - прагнення до створення обстановки неквапливості, дружелюбності і довіри у всіх справах, які веде бізнесмен з цього регіону. Той факт, що носії східної культури більшою мірою орієнтовані на саму роботу, аніж на її результати (що часто дратує європейців та американців), відповідає саме східному ставленню до часу. Він для них уособлює безкінечність, а спроба загнати всі справи в жорсткі часові рамки планів і програм — як неминуче, але все ж таки зло. Створення довіри — найважливіший момент будь-якої справи — потребує часу і терпіння, та все це не вкладається в жорсткі, розписані за датами, західні схеми менеджменту.

Прагнення уникати будь-якої конфронтації і критики у ділових стосунках. Керівники прагнуть будь-якою ціною зберегти дружні відносини і атмосферу загального порозуміння, навіть не на користь справі, уникаючи будь-яких, навіть очевидне назрілих конфліктів. Для західного ж менеджменту, де навіть теорія конструктивного конфлікту розроблена в деталях, закономірним явищем є конструктивний конфлікт; якщо це корисно для справи. Тому, працюючи на Сході, доведеться шукати тонкі обхідні шляхи і подавати необхідність тих чи інших змін у красивій обгортці дружелюбності і злагоди.