Сторінка
19
• наявність значного хабарництва;
• значні політичні ризики;
• недосконала система оподаткування, відсутність Податкового кодексу.
Економічне середовище в Україні характеризується недостатніми ринковими перетвореннями. Україна поки що поступається більшості країн Центральної і Східної Європи в темпах ринкових перетворень.
Сильні сторони українського економічного середовища:
• зручне географічне розташування на перехресті транспортних сполучень між Сходом і Заходом, Північчю та Півднем;
• стабільність національної валюти;
• кваліфікована робоча сила;
• розвинута інфраструктура.
Слабкі сторони українського економічного середовища:
* повільна та суперечлива приватизація;
* нерозвинутість фінансових інститутів і фондового ринку;
* відсутність ринку землі;
* висока зношеність виробничих фондів;
* низькі доходи населення;
* застаріла структура економіки, перевантажена галузями важкої промисловості;
* висока енергоємність економіки;
* несприятливий інвестиційний клімат;
* значна частка «тіньової» економіки — близько 40 %.
Особливу увагу доцільно звернути на те, що ключовою особливістю соціально-культурного середовища України є проміжне становище української культури між європейською та азіатською культурами. Ця характеристика стосується також Росії, Білорусі, Казахстану. За висновками таких вчених, як М. Бердяєв, К. Леонтьєв, В. Соловйов, П. Чаадаєв, відмінність цих культур пов'язана зі ставленням до людської особистості.
Для західної культури особистість окремої людини — це самостійна цінність. Тому в західній культурі насамперед цінується особиста свобода. У цьому зв'язку, наприклад, відомий керівник найдорожчої у світі міжнародної корпорації «Дженерал Електрик» Дж. Уелч небезпідставно зазначає: «Американська система заснована на свободі. Свобода дозволяє людям, схожим на мене, за одне життя досягти високого керівника такої корпорації, як «Дженерал Електрик» [Слейтер, 2000, с. 121].
Для східної культури окрема людина являє собою засіб для досягнення цілей держави, суспільства, роду. Східна культура напрацювала систему формування морального ідеалу, що зводиться до підкорюваності вищим силам. Цілком відповідає східній культурі і думка одного з керівників японської корпорації «Соні» Акіо Моріти, який писав: «По суті історія нашої компанії— це історія групи людей, що прагнуть допомогти М. Ібуці (засновнику і президенту корпорації «Соні» в ті роки. — СЯ.) здійснити його мрії».
Проміжне становище української культури між західною та східною культурами характеризується нині двома основними ознаками.
По-перше, вітчизняна культура більш схожа на східну, ніж на західну з позицій прояву глобального культурного феномену, суть якого зводиться до ідеї: «Окрема особистість — ніщо». Проте не лише влада, але й масова свідомість не цінує людську особистість.
По-друге, останні десять рокіів наростає розрив між українською та західними культурами. Скажімо, у постсоціалістичний період країни Балтії і Центральної Європи стрімко повертаються в рідне культурне середовище — до західної культури. В Україні поки що таких змін не спостерігається. Тому реалізація Україною завдання ввійти в 2011 р. до Європейського Союзу повноправним членом є складним.
Для ілюстрації проміжного становища української культури можна скористатись такими стійким спостереженням. Українські міста набагато чистіші, ніж східні:— індійські чи непальські. Але нам ще далеко до західних міст. І цей розрив, на жаль, зростає. Тому доведеться докласти чимало зусиль для подолання цього розриву за участю не лише міжнародних корпорацій, а й українського бізнесу, центральних органів державної влади й управління та місцевого самоврядування.
Технологічне середовище України є суперечливим. Поряд із наявністю незаперечних досягнень у деяких галузях науки (електрозварювання, матеріалознавство та ін.) і промисловості (авіабудування, військова техніка тощо) визначальним є відставання переважної частки галузей України від розвинутих країн у сфері науково-технічного прогресу. Це призводить до низької конкурентоспроможності переважної більшості вітчизняної продукції на зарубіжних ринках.
Слід відзначити і слабку увагу всіх владних структур до формування брендингу України у світі.
Брендинг країни являє собою цілеспрямовано сформовані позитивні риси іміджу країни та її нації в розгалуженій системі міжнародних відносин, а також уявлення зовнішнього світу про певну країну.
Брендинг приходить на зміну націоналізму. Скажімо, брендинг Європейського Союзу пов'язується з лоцманом цивілізації, процвітання і впевненості в глобальному середовищі. Естонія, наприклад, уникає ярлика не тільки «пострадянська», але й прибалтійська країна, а позиціює себе як «приєвропейська» («скандинавська») зелена країна. Створення спеціальної брендингової програми Польщі має на меті поліпшення іміджу країни і подолання у свідомості жителів ЄС відомих «польських» стереотипів, що пов'язують цю країну з католицизмом, відсталістю і консерватизмом.
9. Культурний контекст міжнародного менеджменту.
Культурний контекст міжнародного менеджменту. Сучасні виміри ділової культури в міжнародному менеджменті. Концепції Г. Гофстеда, Ф. Тромпенаарса, Ш. Шварца. Основні культурні кластери. Поняття організаційної (корпоративної") культури. Основні типи організаційних культур міжнародних корпорацій: модель сім'ї, модель Ейфелевої вежі, модель ракети з автоматичним наведенням, модель інкубатора. Розвиток культури міжнародних корпорацій.
Успіхи міжнародник корпорацій дедалі більшою мірою залежать від взаємодії, всіх працівників, що належать до різних національних культур, ефективного використання в діяльності корпорацій найвищих досягнень компаній різних країн.
Завантажити реферат