Сторінка
11
· формування надійних практичних навичок аналізу, обґрунтування концепції, прийняття рішень, які спрямовані в майбутнє;
· співпраця з компаніями та обгрунтування для них комплексних пропозицій;
· розвиток самостійності слухачів, відповідальність за результати, вміння працювати у складі тимчасових проектних груп.
Проблеми:
• необхідність створення великого банку публікацій, що можуть бути предметом дослідження з конкретних дисциплін;
• високі вимоги до викладачів, які мають поєднувати у своїй роботі педагогічну діяльність, дослідження, консалтинг і вміння організувати колективну роботу;
• надмірна індивідуалізація навчання, що ускладнює групову роботу серед студентів і призводить до різного рівня кваліфікації;
• складність започаткування і підтримання взаємовигідних відносин компаніями.
Підхід Кейптаунського університету полягає в тому, щоб залучати до викладання не окремих тем, а цілих курсів менеджерів-практиків, які мають певний хист до педагогічної роботи і досвід викладацької діяльності. Річ у тому, що в Південній Африці дуже мало фахівців, здатних викладати дисципліни з урахуванням сучасних тенденцій розвитку бізнесу. Тому інтеграція теорії і практики тут здійснюється шляхом активного і продуманого суміщення викладацької роботи на засадах залучення управлінського персоналу провідних компаній, які закінчили, як правило, провідні школи бізнесу США і мають ступінь магістра ділової адміністрації.
Переваги:
• практична спрямованість навчання: вивчається те, що корисно і стосується справи;
• добрі знання слухачами сучасних проблем і реального досвіду бізнесу, інструментів менеджменту;
• економія витрат на утримання викладачів;
• проведення значної кількості занять безпосередньо в компаніях;
• дійові зв'язки навчальних закладів із компаніями.
Проблеми:
• труднощі формування команди викладачів;
• різний рівень викладання дисциплін, різна методика, що потребує від слухачів пристосування до викладачів;
• порушення логіки опанування навчального плану і розкладу через зайнятість викладачів;
• недостатній рівень фундаментальної підготовки слухачів.
Японський підхід до навчання менеджменту і маркетингу ґрунтується переважно на підготовці фахівців у навчальних центрах усередині компаній, орієнтуючись насамперед на власний досвід фірми. Однак викладачі для таких центрів готуються переважно централізовано в Токійському інституті менеджменту.
Переваги:
• чітка орієнтація навчання на практику роботи у конкретній компанії;
• висока мотивація навчання;
• відсутність бар'єрів між навчанням і практикою;
• висока віддача від навчання, оскільки підготовка здійснюється під певні посади;
• сприятливі матеріально-технічні й фінансові умови для навчання.
Проблеми:
• недостатня фундаментальна підготовка, завищення ролі прикладних дисциплін;
• вузький світогляд навчання, труднощі застосування отриманих знань і навичок в інших компаніях, а також на вищому рівні менеджменту;
• висока вартість навчання в розрахунку на одного слухача.
Як спосіб розв'язання проблем японські компанії практикують підготовку менеджерів у провідних школах бізнесу США, а останнім часом і Західної Європи, а також їх відділень (філій) у Тихоокеанському регіоні.
6. Основні національні школи менеджменту.
Основні національні школи менеджменту. Три основних кластери національних шкіл менеджменту. Провідна роль американської школи менеджменту. Японський альтернативний менеджмент. Менеджмент у країнах Західної Європи. Досвід менеджменту в країнах СНД, Східної і Центральної Європи. Менеджмент у країнах, що розвиваються. Особливості української школи менеджменту.
Кількість основних національних шкіл менеджменту теоретично збігається з кількістю націй, оскільки кожна з них робить свій внесок у соціально-культурну складову міжнародного менеджменту. Однак внесок різних націй у менеджмент не може бути однаковим. Він залежить від ролі міжнародних корпорацій відповідних країн походження у міжнародному бізнесі. Тому розглянемо особливості провідних національних шкіл менеджменту з урахуванням відомої світової тріади фінансово-економічних центрів, що утворюють три кластери національних шкіл менеджменту.
Кластер означає групу країн переважно одного географічного регіону, яким притаманні загальні форми економічних відносин і однотипна соціально-культурна складова менеджменту міжнародних корпорацій, що мають походження з країн цього кластера.
На рис. 1.4 представлений склад трьох основних кластерів відповідно до таких критеріїв, як прямі іноземні інвестиції і міжнародна торгівля.
Рис. 1.4. Основні світові кластери прямих іноземних інвестицій та міжнародної торгівлі
Як видно з цієї схеми, кожен із центрів світової економічної тріади утворює навколо себе певну групу країн (кластер), якій притаманно чимало загальних рис не лише щодо фінансових потоків, а й управлінської діяльності.
І хоча, наприклад, Саудівська Аравія знаходиться за межами американського регіону, вона залежить переважно від міжнародних американських корпорацій, які забезпечують основне надходження іноземних інвестицій до цієї країни, а отже, ця країна включається до американського кластера. Звичайно, менеджмент Саудівських корпорацій відрізняється від американського, однак ці відмінності менші порівняно з японськими корпораціями, у тому числі й за рахунок призначення на ключові посади Саудівських компаній американських менеджерів.
До складу кластерів включені не всі країни світу, а лише ті, які піддаються найбільшому впливу кластерних центрів. Тому якщо говорити про місце прибалтійських країн чи України у зазначеній схемі, то їх слід було б віднести до європейського кластера. З таких самих міркувань Канада належить до американського кластера, а Китай — до японського.
Відповідно до трьох зазначених світових центрів як основні виокремлюється американська, європейська та японська національні школи менеджменту.
1. Американська школа менеджменту:
• перша історична класична школа, що залишається провідною у світі і зараз;
• ґрунтовна менеджерська освіта (268 шкіл бізнесу мають дворічну програму «магістр ділового адміністрування», які щорічно закінчують понад 70 тис. осіб);
• жорсткий агресивний менеджмент;
• величезна кількість навчальних і наукових видань, спеціальних журналів.
Підготовка іноземних менеджерів для роботи в США: