Сторінка
1

Україна і світова організація торгівлі

Основні засади зовнішньоекономічної стратегії України

Входженню України як рівноправного партнера у світове господарство перешкоджає низка чинників як об'єктивних, так і суб'єктивних. Найголовніший з них — низька конкурентоспроможність української продукції на світовому ринку. Цей ринок не займається благодійністю, тому продукція, якість якої не відповідає світовим стандартам, неконкурентоспроможна на ньому. У результаті такого стану справ Україна одержує невеликі експортні валютні надходження.

На ринках західних країн може конкурувати щонайбільше 1 % української продукції, а товари, на які є попит на зовнішніх ринках, не мають світових сертифікатів. Наприклад, продукція чорної металургії має обмежену номенклатуру відливок, є металомісткою, відходи досягають майже 25 %. Як уже зазначалося у підрозд. 2.5, Україна втратила чимало ринків збуту у країнах колишнього СРСР, а продукція промисловості України, на яку є попит у Росії, не може бути реалізована на її ринку, оскільки дорожча за зарубіжні аналоги на 30-50 %.

Окремі фахівці України дотримуються думки, що через низьку конкурентоспроможність продукції українських підприємств не слід поспішати з подальшою лібералізацією експортно-імпортного режиму, на яку нашу державу активно підштовхують Міжнародний валютний фонд і Світовий банк. Така лібералізація зовнішньої торгівлі можлива лише за умови одночасного підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів. Наприклад, навіть у США 35 % товарів захищені нетарифними бар'єрами.

Висловлювалася думка, що для України недоцільна безконтрольна лібералізація зовнішньої торгівлі, а процес відкриття національного ринку слід узгоджувати з одночасним здійсненням цілеспрямованої протекціоністської політики щодо вітчизняних товаровиробників і споживачів.

Інтеграція української економіки у світові процеси і структури об'єктивно не може відбутися миттєво. Вона повинна здійснюватися поетапно, залежно від дозрівання як внутрішніх, так і зовнішніх передумов, при цьому держава не може усунутися від виконання регулюючої ролі.

Найприйнятнішою для України фахівці вважають орієнтовану на експорт модель економічного розвитку. Вони зазначають, що ця модель була успішно використана не лише у країнах Південно-Східної Азії та Латинської Америки, а й у США, коли вони долали наслідки Великої депресії 30-х років XX ст. Паралельно із запровадженням експортно-орієнтованої стратегії повинна здійснюватися обґрунтована політика заміни імпорту (import substituion policy).

Протекціоністські заходи повинні включати жорстке митне і тарифне регулювання та запровадження нетарифних бар'єрів.

Найважливіші передумови успішної інтеграції України у світову економіку такі:

• реальний перехід від командно-адміністративної економіки до ринкової;

• реструктуризація господарства України;

• відкритість економіки.

Основні напрями формування відкритої економіки України повинні бути такі:

• розвиток галузей, що мають порівняльні переваги у світовій економіці;

• створення сильного національного ринку як економічної основи для завоювання і закріплення позицій України на світових ринках;

• забезпечення фінансової стабільності у країні;

• гармонізація вітчизняного зовнішньоекономічного законодавства з нормами ГАТТ/СОТ;

• запровадження сертифікації продукції за європейськими та світовими нормами і стандартами.

Шлях України до членства у COT - - це одночасно і шлях інтеграції до Європейського Союзу. Щоправда, за тривалістю ці процеси не співпадуть. Очевидно, Україна зможе значно раніше приєднатися до COT, ніж вступити до Європейського Союзу.

Угода про партнерство і співробітництво була укладена між Європейським Союзом і Україною в Люксембурзі 16 червня 1994 p., чинності угода набула 1 березня 1998 р. Сторони домовилися, що подальша лібералізація їх взаємної торгівлі відбуватиметься відповідно до принципів ГАТТ/COT. Зближення з ЄС — це і зближення з COT.

Серед українських політиків, підприємців і науковців можна зустріти і прихильників ізоляціоністської політики, для яких захист національного виробника тотожний захисту їх особистих інтересів. Навряд чи така позиція має перспективу.

За часів сталінської колективізації сільського господарства один одноосібник, який довго утримувався від вступу до колгоспу, нарешті виріїпив це зробити, написавши у заяві, що колгоспу, як і смерті, не можна уникнути. Україна неминуче вступить до COT.

Членство у Світовій організації торгівлі не є обов'язковим, і кілька десятків країн світу ще не приєдналися до неї. Проте абсолютна більшість країн належить до цієї організації.

Соціалістичний Китай доклав чималих зусиль, щоб у листопаді 2001 р. стати членом СОТ. При цьому Китай змушений був не заперечувати проти одночасного вступу до COT і Тайваню. Отже, якщо навіть соціалістичний Китай не бачив свого майбутнього без побудованої на капіталістичних засадах Світової організації торгівлі, то відсутність ринково орієнтованої України у COT була б малозрозумілою.

Розглянемо, що вже зроблено в Україні для того, щоб вона стала членом Світової організації торгівлі.