Сторінка
4
Розділ 2. Розвиток промислового комплексу України
2.1. Розвиток промисловості України
Промисловість – найважливіша структурна ланка господарського комплексу України. На неї припадає 1/3 основних фондів, понад 35% населення, зайнятого у народному господарстві.
За радянський період розвитку економіки виробництво засобів виробництва (групи „А”) розвивалося найбільше, а його частка у загальному обсязі виробництва становила 71,2% (1989 р.). Частка виробництва групи „Б” (виробництво предметів споживання) становила 28,8%. З 1990 р. почалися структурні зміни, спрямовані на виробництво товарів народного споживання. У 2001 р. частка цієї ланки промисловості становила 30,8%. Ці прогресивні зміни мають і негативні риси, тому що головний його чинник пов'язаний з найбільшими темпами зниження виробництва групи „А”. Особливо це стосується галузей, які не мають достатньої власної сировинної бази або є труднощі в її розвитку. Так, наприклад, видобуток вугілля зменшився з 180,2 млн. т у 1989 р. до 73,8 у 1999 р. Споживання нафти з 50–55 млн. т (у 80-ті роки) знизилося до 33 млн. т у 2000 р. У чорній металургії видобуток залізної руди зменшився з 105 млн. т у 1990 р. до 55,7 млн. т у 2000 р., виплавляння чавуну – з 44,9 млн. т до 18,0 млн. т. Найбільший спад виробництва відбувається в нафтопереробній, хімічній та нафтохімічній, вугільній промисловості, чорній металургії, будівельній індустрії.
Незважаючи на те, що частка виробництва товарів народного споживання збільшується, загальний обсяг виробництва значно зменшується. Так, порівняно з 1989 р. виробництво тканин у 2001 р. зменшилося з 1250 млн. м2 до 169 млн. м2, взуття – з 193,7 до 20,6 млн. пар.
Основні причини зменшення темпів зростання промисловості пов'язані із загальною економічною кризою: важким фінансовим становищем, високим рівнем інфляції, розпадом господарських зв'язків з країнами близького зарубіжжя та колишніми країнами – членами Ради економічної взаємодопомоги.
Проте Україна в європейському масштабі залишається значним виробником певних видів продукції: вугілля, залізної руди, прокату чорних металів, стальних труб, цементу, мінеральних добрив, кальцинованої соди, продукції важкого машинобудування, верстатів, електротехнічної промисловості, сільськогосподарських машин та ін.
Велике значення у постачанні продукції на ринок СНД та країн Балтії має продукція харчової промисловості: цукор, макаронні вироби, сіль, олія, овочеві й фруктові консерви, кондитерські та м'ясо-молочні вироби.
Внаслідок розпаду Радянського Союзу і високого рівня монополізації на окремі види продукції колишніх республік в Україні не налагоджено виробництво зернових комбайнів, пасажирських вагонів, вантажних автомобілів (крім „КРАЗів”), обладнання для легкої промисловості, каучуку, деяких видів пластмас, смол та ін. З окремих питань провадяться дослідження і виробляються проекти створення нових або реконструкції старих підприємств для забезпечення народного господарства необхідною продукцією.
У 1992–1998 рр. під впливом цінових чинників, інфляції, розбалансування та нерівномірного падіння виробництва в окремих галузях поглиблювалися негативні процеси у галузевій структурі промислового виробництва. Це є найбільш небезпечною тенденцією в розвитку економіки країни. Тривало зростання частки галузей проміжного продукту. Відповідно зменшувалася частка галузей, що виробляють кінцевий продукт. 1998 р. на базові галузі, зокрема електроенергетику, паливну промисловість та металургію, припадало 49,3% промислової продукції проти 19,7% у 1993 р. Водночас частка машинобудування, легкої та харчової промисловості в загальному обсязі промислового виробництва зменшилася.
Ринкова трансформація економіки України в цілому має визначальний і багато в чому суперечливий вплив на структуру промислового виробництва. Виділяють дві групи чинників, що визначають характер структурних змін.
Перша група – обмеженість доступу до традиційних ринків збуту, розрив господарських зв'язків і міжрегіонального обміну в країні, на який припадала частина товарного виробництва. Докорінне порушення технологічної кооперації за умови, що по замкненому циклу в Україні вироблялося приблизно 305 видів промислової продукції, мало негативний і багато в чому незворотний вплив на структуру промисловості.
Друга група – недосконалість та інерційність міжгалузевої політики держави. Відчутними є наслідки старого, „союзного” поділу праці, розміщення в Україні матеріало- та енергомістких галузей, зокрема чорної металургії, хімічної, харчової промисловості тощо. Ці галузі не були забезпечені власними та диверсифікованими джерелами енергії, важливими видами сировини.
Реструктуризація економічних відносин є дійовим чинником переходу від закритого методу господарювання до конкурентного механізму функціонування цілісних виробничих комплексів.
Велике значення має також розвиток виробництв, які відновлюють розірвані технологічні ланцюги і створюють на території України необхідні замкнені цикли, забезпечують випуск виробів машинобудівного та міжгалузевого призначення.
Назріла потреба активного проведення реструктуризації нежиттєздатних підприємств і організацій, прискорення конверсії, виробництв, що втратили оборонне значення.
2.2. Територіальна організація промисловості України
Промисловість України відзначається значними комплексно- і районоутворюючими функціями. Під її впливом розвивається складна система міжгалузевих і міжрайонних зв'язків, виникають нові центри розселення, шляхи сполучення, виробнича інфраструктура, освоюються нові джерела сировини, палива, енергії тощо.
Функціонування господарського комплексу зумовлює постійне посилення і розширення виробничих зв'язків між підприємствами кожної галузі, між окремими галузями. Це свідчить про процеси диверсифікації, спеціалізації й концентрації різноманітних стадій виробництва та обміну продукцією. На основі цих складних економіко-виробничих процесів формуються міжгалузеві комплекси.
Завантажити реферат