Сторінка
1

Чернігівська область – економічний потенціал району

Чернігівщина . Земля легенд і цікавої, багатої подіями історії, джерело творчого натхнення для багатьох генерацій талантів і рукотворних чудес, створених її працьовитими жителями.

У сучасних кордонах Чернігівська область утворена в 1932 році. Розташована у північній частині України. За площею - 31,9 тис.кв.км. - одна з найбільших областей України, займає 5% її території.

Вигідне економіко-географічне положення області визначається, перш за все, її прикордонним положенням з Росією (199 км держкордону) та Білоруссю (227 км держкордону). На сході та півдні область межує з Сумською, Полтавською та Київською областями України.

Населення - 1206,8 тис.чол.

В адміністративному відношенні Чернігівська область поділяється на 22 райони, 3 міста обласного підпорядкування (Чернігів, Прилуки, Ніжин), 12 міст районного підпорядкування, 30 селищ міського типу, понад півтори тисячі сіл.

Центр області – м.Чернігів, одне з найдревніших міст України.

Історичний екскурс

Історія Чернігівщини сягає своїм корінням сивої давнини. Заселення її території почалося ще в епоху палеоліту – близько 100 тис. років тому, про що свідчать дослідження стоянки первісної людини біля с.Мезин Коропського району. У всі часи територія області була місцем інтенсивних контактів різноманітних етносів і культур.

На зорі нашої ери Чернігівщина входила в ареал формування східнослов’янської етнічної спільності. У другій половині І тисячоліття тут склався племінний союз сіверян. На рубежі VII-IX Чернігово-Сіверська земля увійшла до складу древньоруської держави – Київської Русі, де Чернігів за розмірами і значенням серед інших міст поступався лише Києву.

З 1024 року Чернігів – столиця великого князівства, територія якого простягалася від сучасного Підмосков’я на півночі до Тмутаракані на Азово-Чорноморському узбережжі.

Саме на чернігівській землі в м. Любечі в 1097 році відбувся перший в історії Київської Русі з’їзд князів, на якому було ухвалено рішення про припинення міжусобних війн.

В середині ХІІ століття від Чернігово-Сіверської землі відокремилось Сіверське князівство, столицею якого стало місто Новгород-Сіверський. У 1185 році новгород-сіверський князь Ігор здійснив невдалий військовий похід проти половців, що стало темою для видатного твору давньоруської літератури – „Слова о полку Ігоревім”.

У наступні періоди історії Чернігівщина не раз ставала ареною боротьби могутніх держав за володіння нею. У ХVII ст. населення краю брало активну участь у селянсько-козацьких повстаннях та визвольній війні українського народу. А у 1669р. містечко Батурин стало резиденцією гетьманів Лівобережної України і її останньою столицею.

Чернігівщина – давній культурно-історичний осередок нашої держави. Переживши декілька стрімких злетів і таких же несподіваних і глибоких періодів занепаду, Чернігівщина накопичує енергію для нового піднесення, що буде згенероване культурним надбанням століть.

Природні умови та ресурси

Чернігівська область розташована у межах природних зон лісостепу та мішаних лісів. Клімат – помірно-континентальний з достатньою кількістю опадів, теплим літом і порівняно м’якою зимою. Окрасою Полісся є ліси, якими вкрита майже четверта частина області, та понад 1200 річок, серед яких найбільші - Дніпро й Десна з притоками Сейм, Остер, Снов, Убідь та ріка Удай на півдні.

У надрах Чернігівщини зосереджені значні запаси корисних копалин. Загальнодержавне значення мають нафта і газ, високоякісні скляні піски, торф, дедалі більше в господарський обіг залучаються родовища крейди та цегельної сировини. На території області відкрито єдине в Україні родовище бішофіту, унікального за своїми властивостями та сферами застосування, поширені джерела мінеральних вод.

Економіка регіону

Чернігівщина – край з потужним економічним, інтелектуальним і природним потенціалом. Її розташування в межах поліської та лісостепової зон зумовлює різноманіття природного середовища і сировинних ресурсів, історичної спадщини, видів і напрямів виробничої діяльності.

Основу економіки області складають розвинена промисловість та продуктивне сільське господарство.

Промисловість

Близько 47% ВВП припадає на промислове виробництво.

Пріоритетними у промисловості є харчова, целюлозно-паперова, паливна, машинобудівна галузі. Помітну роль відіграють також хімічна, легка промисловість та деревообробка.

Деякі промислові підприємства області залишаються основними виробниками в Україні – Камвольно-суконна компанія „Чексіл” забезпечує виробництво 80 відсотків українських вовняних тканин, близько 70 відсотків шпалер виробляється Корюківською фабрикою технічних паперів, Прилуцький завод „Пожмашина” – єдиний в Україні виробник пожежних машин, Ніжинський завод „Сільмаш” – монополіст на внутрішньому ринку по випуску обладнання для птахівництва; акціонерне товариство „Білкозин” – єдиний в нашій державі виробник білкової оболонки для ковбасних виробів, Тютюнова компанія „В.А.Т.-Прилуки” займає значний сегмент на ринку тютюнових виробів. А смак Чернігівського пива добре відомий не лише в Україні, а й далеко за її межами.

Харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів є домінуючою у промисловому комплексі області. Вона об’єднує більше 100 підприємств, які забезпечують половину промислового виробництва області. Крім того, випуском харчових продуктів займаються структурні підрозділи непромислових організацій та малі підприємства, частка яких у загальнообласних обсягах становить майже 10%. По окремих видах продукції підприємства області мають значну питому вагу у загальному випуску в Україні - забезпечують виробництво близько 10% молочних консервів та макаронних виробів, 6% спирту етилового, 5% тваринного масла та сирів жирних.

Сільське господарство

Розташування в двох природно-кліматичних зонах зумовило спеціалізацію сільського господарства області. В поліській частині, поряд з зерновими, значного розвитку набуло льонарство і картоплярство, в лісостеповій - зернове господарство та вирощування цукрових буряків. Значне місце у структурі сільськогосподарського виробництва належить тваринництву, представленому скотарством м’ясо-молочного напряму, свинарством і птахівництвом.