Сторінка
1

Розміщення продуктивних сил Індії

ПЛАН

ВСТУП

1. ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ІНДІЇ

2. ДЕМОГРАФІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ІНДІЇ

3. НАРОДНОГОСПОДАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС ІНДІЇ

3.1. Промисловість Індії

3.2. Сільське господарство

3.3. Індія на міжнародних ринках

3.4. Територіальні відмінності Індії

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність вивчення теми “Розміщення продуктивних сил Індії” полягає в тому, що Індія була і залишається однією країною з числа тих, у яких кількість населення найбільше в світі. Тому цікавим є вивчення особливостей розміщення продуктивних сил Індії. Також Індіє має досить велику площу, що поруч з великою чисельністю населення дає їй чималий потенціал в економічному плані.

За роки своєї не­залежності Індія зробила значний крок вперед у створенні сучасної індустрії, особливо важкої. Але розвиток її стри­мується вузьким внутрішнім ринком. Бідність населення і дешева робоча сила є причиною розвитку кустарної про­мисловості. Дешева ручна праця ко­валів, теслярів, гончарів, ткачів забез­печує населення дешевими споживчими товарами.

В даному рефераті планується дослідити такі питання як природно-ресурсний потенціал Індії, демографічний потенціал, особливості розміщення та розвитку промисловості та сільського господарства країни, її місце в міжнародних економічних зв’язках.

1. ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ІНДІЇ

Індія є однією з найбільших країн світу. Площа - 3,3 млн км2. За державним устроєм - це федера­тивна республіка. Голова держави - президент. Законодавчий орган - двопалат­ний парламент (Народна палата і Рада сенаторів). Країна поділяється на 25 штатів і 7 союзних територій.

Гірські системи Гіндукушу і Гімалаїв на півночі та Індійський океан на півдні відокремлюють півострів Індостан від решти світу. Проте зв'язки між ними були завжди. Сучасні сусіди Індії мають з нею багато спільного в природному, етнічно­му, історико-культурному і економічному відношеннях. Складні взаємини між ними зумовлені значною мірою релігійною ворожнечею.

Територія Індії складає 3.28 млн. кв. км. Вона має кордони з Афганістаном, Пакистаном, Бангладеш, Бірмою, Китайською Народною Республікою, Непалом і Бутаном; має морський кордон з Шрі-Ланкою.

Клімат - тропічно-мусонний. Є чотири кліматичних періоди - зимовий (січень - лютий), коли температура повітря в більшості внутрішніх районів країни складає від +5 С (вночі) до +25 С (вдень); літній (березень-травень), з температурою повітря від +25 С (вночі) до +45 С (вдень); сезон дощів (мусонів) (червень-вересень) з рясними, звичайно нетривалими дощами, максимальною температурою повітря +30-35 С і відносною вологістю більше 90%; післямусонний період (жовтень-грудень), коли вологість знижується, а максимальна температура не перевищує +35 С. Клімат узбережжя (Бомбей, Мадрас, Калькутта) відрізняється від клімату внутрішніх районів країни і характеризується більш стабільною температурою повітря на протязі всього року (25-35 С) і високою вологістю. В предгір`ї Гімалаїв клімат більш прохолодний і максимальна температура складає влітку +30 С, взимку-+10 С. Індія має багатий тваринний та рослинний світ, однак процес урбанізації негативно відбивається на проблемах його збереження.

Індія добре забезпечена сільськогосподарською сировиною. З-поміж мінераль­них ресурсів світове значення мають поклади залізної, марганцевої руди, слюди. Енергоресурси представлені головним чином вугіллям і гідроенергією. Рівень спо­живання енергії дуже низький. Майже 2/5 її одержують за рахунок непромислових джерел: дрова, гній, солома тощо. Найбільше ГЕС у Західних Гатах. Нафту добувають на шельфі поблизу Бомбея.

2. ДЕМОГРАФІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ІНДІЇ

Демографічна ситуація в Індії подібна до інших країн, що розвива­ються. За кількістю жителів Індія поступається тільки Китаю. Середня густота на­селення становить 260 чол. на 1 км2 і є однією з найвищих у світі, а в долині Гангу і на прибережних низовинах зростає до 1000-1500 чол. на 1 км2.

Поняття «індійці» об'єднує кілька спільнот. Більшість з них належить до двох мовних сімей: на півночі - це індоєвропейська мовна сім'я (індоарійська група), на півдні - дравидська. Найбільша етнічна спільність - хіндустанці, мова яких - хінді - проголошена державною. Хіндустанців майже 250 млн чоловік. Поряд з ними є ще 11 етнічних груп, кожна з яких налічує від 20 до 90 млн чоловік. Адміністра­тивний поділ країни враховує це: штати створені за етнічною ознакою, місцеві мови в них також офіційні. Мовою державного спілкування є англійська.

Індійське суспільство ще й досі поділяється на касти, що зумовлюють статус і заняття людини з дня її народження. Кастова система засуджена і заборонена дер­жавою, але освячена релігією індуїзму, яка регулює сімейне життя і суспільні відносини. Понад 4/5 населення - індуїсти, мусульман тільки 11 %, що становить майже 100 млн чоловік. Общинні конфлікти на релігійному грунті виникають особливо в північній Індії: між мусульманами і індуїстами, між сікхами та індуїстами.

Незважаючи на все різноманіття, загальні культурні риси і усвідомлення спільності історичної спадщини об'єд­нують жителів Індії в одне ціле. Індій­ська цивілізація нараховує понад 5 тис. років, її матеріальні пам'ятки - храми, мавзолеї, мечеті, палаци, форти трап­ляються повсюдно, багато з них відомі в усьому світі.

Три чверті індійців живуть у сіль­ській місцевості, переважно у великих селах. Міське населення становить 23 %, або майже 200 млн чоловік.

Міста надзвичайно різноманітні. Багато їх виникли дуже давно, ще до нашої ери: Патна, Варанасі, Іллахабад, Делі. Деякі є священними для індуїстів. В Іллахабаді, що знаходиться у місці злиття річок Джамни і Гангу, на релігійне свя­то один раз на 12 роки? збирається до півтора десятка мільйонів віруючих. Серед­ньовічну епоху уособлює Агра. Калькутта, Бомбей і Мадрас засновані колонізатора­ми, які були їх оплотами. Останнім часом в ході індустріалізації виникли міста Бхілаї, Роуркела, Дургапур, Бокаро та ін.

3. НАРОДНОГОСПОДАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС ІНДІЇ