Сторінка
2

Розміщення продуктивних сил Індії

3.1. Промисловість Індії

За роки не­залежності Індія зробила значний крок вперед у створенні сучасної індустрії, особливо важкої. Але розвиток її стри­мується вузьким внутрішнім ринком. Бідність населення і дешева робоча сила є причиною розвитку кустарної про­мисловості. Дешева ручна праця ко­валів, теслярів, гончарів, ткачів забез­печує населення дешевими споживчими товарами. Так, з 8 млрд. метрів бавовняних тканин, які щорічно виробляє Індія тільки половина виготовляється на фабриках, решта - кустарним способом

Стара фабрично-заводська промисловість що виникла ще за колоніальних часів, зайнята переробкою сільськогосподарської сировини Її розміщення зумовлене відповідними сировинними зонами. Бавовняні фабрики зосереджені по Містах західної частини країни, найбільше їх у Бомбеї і Ахмадабаді Джутова промисловість концентрується навколо Калькутти.

Важка промисловість, що створена останнім часом, сконцентрована східній Індії в долині річки Дамодар і на плато Чхота-Нагпупур, де величезні поклади залізної руди знаходяться поруч з кам'яновугільними басейн Тут виник

комплекс виробництв, що об'єднує добування сировини і палива, електроенергети­ку, чорну і кольорову металургію, важке машинобудування. За аналогією район звуть «Індійським Руром» або «Індійським Донбасом». Найбільшим центром мета­лургії є Бокаро, важкого машинобудування - Ранчі.

Сучасні машинобудівні і хімічні заводи є також у Бомбеї, Калькутті, Мадрасі, Бангалорі та деяких інших містах. Особливе місце в машинобудуванні зайняв Бангалор. Тут виробляють верстати, літаки, зброю, засоби зв'язку. Це - центр електронної промисловості і космічних досліджень.

Транспорт. Головну роль відіграють залізниці, будівництво яких почалося ще в XIX ст. Важливе значення має гужовий і в'ючний транспорт, мускульна енергія людини.

Мал. Територіальна структура господарства Індії.

3.2. Сільське господарство

Для мусонного клімату характерна нерівномірність розподілу опадів по території і протягом року. Є надмірно зволо­жені райони і райони посушливі. Є вологий сезон і сезон сухий. Тому важливе місце займає тут штучне зрошення, що практикується з давніх часів. За розміра­ми зрошуваних площ Індія поділяє з Китаєм перше місце. Греблі, канали, колодязі, насоси, тимчасові водойми - характерна риса індійського ландшафту.

Головними зерновими культурами країни є рис, пшениця і просо. Рис вирощують скрізь. Найбільша концентрація його посівів - на північному сході і при бережних низовинах. Місцями збирають до трьох врожаїв протягом ро­ку. Рисові райони дуже важливі для країни. Тут найбільша густота населення.

Пшениця - культура зимового сезону - вирощується на зрошуваних землях по­сушливого північного заходу. Просо культивують у внутрішній частині плос­когір'я Декан. У харчуванні індійців велику роль відіграють бобові, овочі і фрукти, прянощі, олійні (особливо арахіс і рапс) і цукрова тростина, їх вирощують повсюдно. Культивують також манго, палаю, апельсини і банани. Батьківщиною цу­крової тростини вважають долину Гангу. З-поміж волокнистих культур - бавов­ник і джут. Посіви бавовнику зосереджені в посушливій західній частині країни в Пенджабі, на плоскогір'ї Декан і в південній Індії. Вологолюбний джут - куль­тура дельти Гангу і Брахмапутри. Індія є найбільшим у світі виробником і експор­тером чаю. Цю культуру в XIX ст. запровадили колонізатори. Чайні плантації розміщені на добре зволожених схилах гір північного сходу і півдня країни.

Тваринництво має підсобне значення. За поголів'ям великої рогатої худо­би Індія посідає перше місце (1/5 світо­вого поголів'я), але худоба (воли, буйво­ли, корови) використовується переваж­но як тяглова сила. Індійці-індуїсти є вегетаріанцями. Вони споживають тільки молочні продукти. Індуїзм вважає корову священною твариною.

3.3. Індія на міжнародних ринках

За абсолютними розмірами валового національного продукту Ін­дія входить до перших 15 країн світу. Якщо ж його поділити на 950 млн чоловік, то країна опиниться серед найвідсталіших і найбідніших. В Індії є сучасні заводи і електростанції, космічна і атомна техніка, важка індустрія. Проте характер суспіль­ства значною мірою залишається доіндустріальним. Це - сільськогосподарська кра­їна. Понад 650 млн індійців, що дорівнює населенню всієї Європи, - сільські жите­лі. Для більшості, як і 3000 років тому, знаряддям праці є дерев'яне рало і серп, па­ливом - гній і солома, транспортом - віл або буйвол, формою обміну - бартер. Тре­тина сільських жителів не має землі і є наймитами. В містах становище не краще. В Калькутті, що налічує 12 млн жителів, третина живе в нетрях, які є нагрома­дженнями примітивних халуп, а іноді просто візків або тентів. Те саме в Делі, Бом­беї, Мадрасі та інших містах. Ще й досі більша частина населення неписьменна.

Індія вивозить на міжнародний ринок чай, руди металів, вироби з бавовни, джуту. Але її участь у світовій торгівлі дуже мала. Країна має велику зовнішню заборгованість.

Причини відставання Індії криються як у 200-річному пануванні англійсь­ких колонізаторів, так і в застійних формах доіндустріального виробництва і йо­го величезних розмірах. Пережитки минулого даються взнаки більше, ніж у Ла­тинській Америці чи навіть Африці.

3.4. Територіальні відмінності Індії

Для Індії характерні велика територія і природні, етнічні та господарські відмінності. Найважливішою і найвідомішою її частиною є Індо-Гангська низовина. Ця величезна низовина дає притулок і годує (враховуючи Пакистан і Бангладеш) більш як півмільярда жителів Землі. Тут відбувалися найважливіші події індійської історії, звідси пішла і назва країни. Не­випадково столицею Британської Індії була Калькутта, що відкривала з моря шлях у долину Гангу, а столицею незалежної Індії став стародавній Делі, розташований на вододілі Інду і Гангу.

Найбільш розвинуті штати сучасної Індії знаходяться на заході країни. Шта­ти Пенджаб і Хар'яна (Північно-Західний район) дають країні товарне зерно. В штатах Гуджарат і Махараштра (Західний район) ще в доанглійську епоху виник­ли умови для розвитку капіталізму. Територія їх вигідно розташована щодо Суецького каналу і шляхів з Європою і СІЛА. Бомбей (11,8 млн чоловік) нині є головним фінансово-торговим, промисловим, транспортним і науковим центром. Його роль в Індії можна порівняти з роллю Нью-Йорка в США.