Сторінка
9

Промисловий комплекс України: сутність, значення, розвиток, проблеми та шляхи вдосконалення

4. У виробництві товарів народного споживання – підвищення якості, збільшення кількості, розширення асортименту продукції за рахунок розвитку відповідних галузей на новій основі, а саме приватизації промисловості з метою заповнення споживчого ринку, створення галузі виробництва нового прогресивного обладнання (в тому числі для мініпідприємств), а також для сфери послуг населенню (торгівлі, побутових послуг та ін.). За рахунок скорочення обороту капіталу в цій галузі можливе створення умов для прискорення розвитку всієї економіки країни.

Висновки

Промисловість – найважливіша структурна ланка господарського комплексу України.

Промисловий комплекс України є пріоритетною галуззю національної економіки. Саме від нього залежать здійснення ключових інтересів країни, її безпека, культурний та соціальний рівень життя нації. Цей сектор створює майже половину ВВП країни та забезпечує чверть усіх зайнятих у сфері економіки робочими місцями. Промисловість є активним агентом зовнішньої торгівлі України.

Нині виділяють такі міжгалузеві генералізовані структурні підрозділи промисловості: паливно-енергетичний комплекс (паливна промисловість і електроенергетика); машинобудівний; комплекс галузей, які виробляють сировину й матеріали (хімічна промисловість, чорна і кольорова металургія, промисловість будівельних матеріалів та лісова промисловість); галузі, які виробляють предмети споживання (легка та харчова промисловість).

Структура промислового комплексу України в цілому є неефективною. Це призводить до перевитрат природних ресурсів і водночас не задовольняє основних потреб економіки.

Промисловість характеризується складною територіальною організацією. Головними компонентами її територіальної структури є промислові райони: Донецький, Придніпровський, Передкарпатський.

Структурну переорієнтацію промисловості України доцільно здійснювати в таких основних напрямах: удосконалення галузевої, внутрішньогалузевої та територіальної структури, забезпечення збалансованості та пропорційності розвитку промислового комплексу; модернізація і перехід на нові прогресивні технології всіх базових галузей промисловості; розвиток наукомістких галузей і виробництв.

Список використаної літератури

1. Алымов А.Н. Производительные силы: проблемы развития и размещения. – М.: Экономика, 1981. – 288 с.

2. Бородюк В. М. Структурный фактор в развитии экономики Украины. – К.: Наук. думка, 1991. – 117 с.

3. Гаврилюк О.В., Румянцев А. П. Економічна інтеграція в сучасному світі. – К.: Наук. думка, 1991. – 400 с.

4. Заставний Ф.Д. Географія України. – Львів: Світ, 1990. – 360 с.

5. Іщук С.І. Територіально-виробничі комплекси і економічне районування (Методологія, теорія). – К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1996. – 244 с.

6. Карпунин М.Г. Перестройка и модернизация машиностроения: экономический аспект. – М.: Машиностроение, 1990. – 271 с.

7. Ковалевський В.В., Михайлик О.Л., Семенова В.Ф. Розміщення продуктивних сил. – К.: Знання, 1998, 378 с.

8. Крыжановский Б.Н. Потенциал машиностроения. – К.: Наук. думка, 1994. – 351 с.

9. Майергойз И.М. Территориальная структура хозяйства. – Новосибирск: Наука, 1986. – 302 с.

10. Пістун М.Д. Основи теорії суспільної географії. – К.: Вища шк., 1996. – 230 с.

11. Поповкін В.Н. Регіонально-цілісний підхід в економіці. – К.: Наук. думка, 1993. – 210 с.

12. Регіональна політика України /Під ред. Н.Г. Курдюкової. – К.: Наук. думка. – 1995.

13. Розміщення продуктивних сил. / За ред. Є.П. Качана. – К.: Вища школа, 1999, 314 с.

14. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть / За ред. Філіпенко А.С. – К., 2001.