Сторінка
8

Природно-ресурсний потенціал України, раціональне природокористування, ресурсозбереження

У Волинській і Рівненській областях, Приазов'їта КривомуРозі є запаси напівдорогоцінннх каменів. Трапляються берил, топаз, бурштин, аметист, агат, яшма, гірський кришталь.

Водні ресурси (рис.4).України становлять 209,8 км2, причому формуються в її межах лише 25%. Об'єм підземних вод 7 км2 а в господарстві викори­стовується 1 млрд.м морської води.

Майже 11 км2 води акумулюють 3 тис. озер, у тому числі 2,5 км2 прісної; 80 водосховищ і 20 тис. ставків мають запас води 24 км2. Найбіль­ші озера й лимани розміщені на Поліссі, в басейні Дунаю, на узбережжях Чорного та Азовського морів, у Криму.

Штучні водойми створено на Дніпрі, Південному Бузі, Сіверському Донці. Вони займають територію понад 7 тис.км2 (саме таку площу орних земель і сіножатей було вилучено в Україні із сільськогосподарсь­кого обороту).

Запаси підземних вод в Україні становлять майже 20 км2 і зосере­джені переважно на півночі й заході країни. Глибина залягання їх коливається від 100 м на півночі до 600 м на півдні. Серед підземних вод особливо важливу роль відіграють мінеральні, які зосереджені в 84 родо­вищах, з них 35 експлуатуються.

У Карпатах, Закарпатській області й на півострові Крим, у Крим­ських горах на глибині понад 500 м є термальні води, які ще недостатньо вивчені.

Довжина берегової лінії України становить майже 2 тис. км. В су­часних умовах постає потреба в комплексному використанні природних багатств Чорного й Азовського морів.

У Чорному морі останнім часом було відкрито низку родовищ ко­рисних копалин, та оскільки геологічні дослідження тут почали проводити не так давно, то в перспективі можна очікувати відкриття все нових і но­вих покладів цінної сировини. Крім згаданого раніше Голіцинського родовища газу, в шельфовій зоні є кілька перспективних нафтогазонос­них структур - Зміїнівська, Шмідтівська, Штормова. Відкрито значні запаси газогідратів у мулистих осадах (1 м' кристалів газогідратів дає змогу отримати 200 м' газу, а запільні запаси газу становлять 20-30 трлн м'і.

У морі 180 представників іхтіофауни. Промислове значення мають білуга, осетр, севрюга, оселедці, хамса, тюлька, кефаль, скумбрія, ставри­да, камбала.

Азовське море - наймілкіше з усіх морів Землі (максимальна його глибина 15 м), має велике санаторно-курортне значення. Тут налічується 155 видів зоопланктону, 79 видів риб, з них кефаль, анчоуси, осетр. сев­рюга, бички, оселедці, судак, тюлька, камбала. З прісноводних риб найціннішими є тарань, судак, лящ, короп. Добре прогрівання води спри­яє широкому використанню узбережжя для відпочинку й лікування людей.

Лісові ресурси. Площа лісів України становить 8,6 мли га, з них 6,9 млн га займають ліси державного фонду. Лісом покрито в середньому 14% території, у тому числі на заході й півночі 30-40%, у Карпатах - по­над 40, на Поліссі-25,7, у Криму- 10, у Степу -4%. Високопродуктивний деревостан мають 75% лісових площ. Річний приріст деревини – 30 млн м2. Запаси деревини хвойних порід становлять 54%, у тому числі сосни - 35% (Полісся). Запаси деревини твердолистяних порід - до 40% (дуб - 22%, бук - 13, граб - 2%). Серед листяних порід переважають береза, осика, вільха, липа, тополя. Неабияка роль лісу в заготівлі ягід, грибів, плодів, лікарських трав.

Розділ ΙΙ

Основні засади раціонального природокористування

Природокористування - це сукупність усіх впливів людства на природу, до яких належать заходи щодо освоєння, перетворення і охорони природи. Необхідно розрізняти природокористування раціональне і нера­ціональне.

Раціональне природокористування спрямоване на забезпечення умов існування людства і отримання матеріальних благ, запобігання можливих шкідливих наслідків людської діяльності, на підтримання високої продуктивності природи та охорону і економне використання її ресурсів.

Нераціональним є таке природокористування, коли вплив людини на природу призводить до знесилення її відновлювальних властивостей, зниження якості і вичерпання природних ре­сурсів, забруднення навколишнього середовища. Воно може ви­никнути як наслідок не тільки прямих, але й опосередкованих впливів на природу.

Структурна особливість природокористування.полягає в тому, що воно набирає різних форм залежно від типів природних ре­сурсів - витратних (енергетичних, сировинних, харчових) і ресурсів середовища (умов праці, відпочинку і відновлення здоров'я).

При використанні практично невичерпних ресурсів (енергії Сонця і підземного тепла, припливів і відпливів) раціональність природокористування вимірюється перш за все найменшими експлуатаційними витратами і найбільшим коефіцієнтом ко­рисної дії (ККД) добувних виробництв і установок.

Для ресурсів вичерпних і при цьому невідновних (наприк­лад, нафта, мінерали) важливими є комплексність і економічність добування, скорочення відходів.

Охорона витратних ресурсів, які відновлюються в ході вико­ристання, спрямована на підтримання їх продуктивності і ресурсообороту, а експлуатація повинна забезпечити їх безвідходне добування і перероблення, а також розширене виробництво.

Перетворення витратних ресурсів виражається в їх примно­женні і збагаченні, у підвищенні продуктивності природи. Тут необхідні заходи і всебічне врахування корисних і шкідливих наслідків.

Перетворення ресурсів середовища означає їх покращання, оптимізацію, підвищення естетичних достоїнств. До цієї групи про­цесів природокористування належать рекультивація ландшафту, акліматизація різних видів тварин. Поряд з позитивними при­кладами збагачення фауни відомі також випадки, коли аклімати­зація тварин призводила до багатьох шкідливих наслідків.