Сторінка
2

Природно-ресурсний потенціал України, раціональне природокористування, ресурсозбереження

Імпортну залежність Україна відчуває у постачанні нафти, природного газу, руд кольорових металів, магнетизму, апатитів, фосфоритів, бентонітових глин.

У середині 80–х років обсяги видобутку мінеральної сировини становили більше 1 млрд т на рік, що складало 20 т з розрахунку на душу населення. Нині сумарний видобуток становить близько 300 млн т (до 6 т). На одного жителя України припадає(промислових запасів) 4,6 т нафти, 23 млн т природного газу, 864,6 т кам’яного вугілля, 55 т бурого вугілля, 526 т залізної руди, 455 т марганцевої руди, 55 т калійно–магнієвих солей, 329 т кухонної солі.

За минулі роки в країні досягнуто значних успіхів у вивченні природних ресурсів, нагромаджено велику фактичну інформацію про обсяги, розміщення та властивості окремих їх видів та родовищ, узагальнено досвід господарського використання, досліджено закономірності їх територіальної організації. Однак ще не повністю розв’язані методологічні й методичні проблеми кількісної та якісної оцінки природних ресурсів.

Виступаючи предметами праці, природні ресурси оцінюються з різних позицій, головними серед яких є: умови формування й поширення певного виду ресурсу; сучасні й перспективні можливості використання; розміщення родовищ природних ресурсів відносно районів їх споживання; наявність достатньої робочої сили і транспортної інфраструктури для експлуатаіцї конкретного ресурсу.

Розділ Ι

Оцінка природно–ресурсного потенціалу

Дуже важливою проблемою освоєння природних ресурсів є їх комплексна оцінка, яка включає: визначення за­пасів і якісного складу; вивчення умов експлуатації та можливості комплексного використання різних видів ресур­сів; врахування освоєності території, на якій вони знахо­дяться. В останні роки дедалі більшого значення набуває потреба збереження навколишнього середовища при експлуатації природних багатств.

Досі не розроблені єдині підходи і критерії до оцінки природних ресурсів, але загальноприйнято, що оцінка повинна бути передусім економічна, тобто здійснюватись у вартісних (грошових) показниках. Це дає змогу оцінити не лише окремі види природних ресурсів, але й обчислити сумарний природно-ресурсний потенціал (ПРП) території, під яким в економічній географії розуміється сукупна про­дуктивність природних ресурсів території як засобів ви­робництва і предметів споживання, що виражається че­рез їх споживчу вартість (рис.1).

Економічна оцінка природних ресурсів - це грошове вираження го­сподарської цінності природних благ, яке визначають за ефективністю їх відтворенля (охорони і відтворення екологічних систем, експлуатації і переробки природної речовини). Її використовують у зв'язку з потребою , врахувати вплив природного чинника на ефективність виробництва, сти­мулювання раціонального використання та охорони природних ресурсів.

Поняття економічної оцінки природних ресурсів широко дискуту­ється нині в економічній науці. Більшість дослідників сходяться на думці, що її показники мають бути порівняльними, тобто давати змогу порів­нювати різні джерела однойменних ресурсів і варіанти їх використання.

О. О. Мінц пропонує враховувати при економічній оцінці природ­них ресурсів вплив територіальних відмінностей у природних властивостях цих ресурсів та інших джерел на продуктивність суспільної праці, а через нерівномірність їх просторового розподілу враховувати різниці в обсягах ресурсів оцінюваних об'єктів. За критерій оцінки він пропонує брати по­рівняльну економічну ефективність використання певного джерела ресурсів або територіального поєднання їх. Відмінності в ефективності виражаються в диференційованих сумарних затратах живої та уречевле­ної праці. З урахуванням цього показниками економічної оцінки повинні бути собівартість, яка характеризує поточні витрати, і питомі капітало­вкладення, що виражають величину разових витрат. Залежно від практичних потреб доцільно виробити кілька критеріїв економічної оці­нки: поелементна оцінка окремих джерел природних ресурсів, оцінка природних умов життя або виробництва.

ПослідовникиС.Г. Струмиліна пов'язують оцінку природних ре­сурсів із витратами наїх освоєння і відтворення. Деякі вчені, і зокрема Л.В.Канторович, В.С.Нємчинов, М.П.Федоренко, вважають показника­ми економічної оцінки природних ресурсів диференційовану ренту, диференційований дохід, валову продукцію, тобто ефект від експлуатації ресурсів. На думку М.М.Некрасова, найрезультативнішим для економіч­ної оцінки природних ресурсів, окремих їх видів є метод витрат. Під витратами тут розуміють величину граничних з огляду на господарство витрат з розрахунку на одиницю приросту продукції в певному районі за певний відрізок часу. Критерієм оцінки кожного виду ресурсу є сукупний ефект від окремого джерела ресурсів, який залежить від різниці між кінце­вими і прямими витратами на приріст виробництва продукції з розрахунку на одиницю відповідного природного ресурсу.

Ряд авторів, зокрема Б.А.Боровський, вважають, що неможливо відшукати універсальний показник оцінки природних благ, оскільки це пов'язано з їх різноманітністю і, відповідно, з цільовою функцією їх вико­ристання.

Узагальнюючи існуючі підходи до економічної оцінки природних ресурсів, можна класифікувати їх на шість груп:

1) затратний підхідпередбачає оцінку за величиною затрат на видобуток, освоєння, використання, проте ресурс кращої якості і доступ­ніший дістає нижчу оцінку при значно вищій його споживчій вартості, ніж гіршого ресурсу. Це серйозна вада затратного методу, тому здійсне­на за його допомогою економічна оцінка ресурсу не стимулює раціонального природокористування;