Сторінка
6

Природно-ресурсний потенціал України, раціональне природокористування, ресурсозбереження

Термічний режим повітря і грунту в поєднанні з кількістю атмосферних опадів і запасами вологи у грунті ста­новлять агрокліматичні ресурси території. Незважаючи на відносну однорідність клімату на території України, спів­відношення тепла і вологи в різних її районах сильно ди­ференційоване. Так, сума активних температур за період, коли середньодобова температура понад 100 С, зменшуєть­ся від 3600° на Південному березі Криму до 2400° на пів­ночі. України і до 1600° у верхів'ях Карпат. У цілому це достатньо для вирощування більшості культур помірного поясу, але для повного визрівання середньо- і пізньостиг­лих сортів соняшнику і кукурудзи, абрикосів, персиків, винограду придатні лише південні області України і низо­вини Закарпаття.

Зволоження території зменшується з північного заходу на південний схід: в Карпатах і Західному Поліссі воно над­мірне, на решті території Полісся і в північному Лісосте­пу – достатнє, на півдні та сході Лісостепу і в Степовій зоні – недостатнє, а на узбережжі Чорного моря і в степо­вому Криму – бідне. Тому вирощування вологолюбних культур (льону, картоплі, цукрових буряків та ін.) найбільш до­цільним є на Поліссі і в Лісостеповій зоні, а на півдні Ук­раїни для гарантованого землеробства необхідне зрошення, особливо враховуючи те, що тут через кожні 2–3 роки можуть повторюватися посухи. Останні такі посухи влітку 1992, 1994 і 1995 рр. охоплювали майже всю територію Укра­їни, завдавши значних збитків сільському господарству.

Різко зменшують ефективність використання агрокліма-тичних ресурсів також заморозки, ураганні вітри з грозами при проходженні циклонів, суховії, град. Частота і сила цих негативних кліматичних явищ в останні роки набагато зросли, що, можливо, пов'язано зі значним антропогенним навантаженням на атмосферу. Заморозки особливо небезпечні наприкінці травня і на початку червня, в період ак­тивної вегетації рослин, а також у вересні, коли значна частина урожаю, особливо овочів, ще залишається на по­лях. Вітри ураганної сили і смерчі, так само як і суховії, найбільшої шкоди завдають землеробству в період доспі­вання сільськогосподарських культур. Град, який на біль­шій частині України буває лише 1-2 дні на рік, найбільш небезпечним є у Криму (інколи до 10 і більше днів).

Мінерально-сировинні ресурси (табл.3) належать до невідновних, оскільки процес їх природного відновлення дуже тривалий - десятки й сотні мільйонів років. За характером використання мінеральні ресурси поділяють натри групи: паливно-енергетичні, рудні й нерудні. Основною особливістю розміщення мінеральних ресурсів є їх нерівномірне поши­рення в надрах землі. Встановлено, що основними районами нагромадження паливних, хімічних, будівельних та інших видів копалин осадового походження є платформи з товщами осадових порід і їх крайо­ві прогини, а місцями утворення більшості рудних копалин - рухомі геосинкліналі та щити. Райони земної поверхні, в надрах яких стикували­ся різні геологічні структури, називаютьсягеохімічними вузлами, які характеризуються поєднанням різних за походженням видів ресурсів.

Донецький басейн розташований на сході України і має площу 53,2 тис.км'. Родовища кам'яного вугілля тут концентруються у трьох ділян­ках: Старий Донбас - на межі Донецької й Луганської областей, Західний Донбас - Павлоградсько-Петропавлівська група родовищ у Дніпропет­ровській області, Південний Донбас - на півдні Донецької та Луганської областей. Вугленосні пласти розвідані до глибини 1200-1500 м, всього виявлено 120 промислових пластів потужністю 0,5-2,0 м. Основна маса вугілля залягає на глибині 500-750 м, де в 25 пластах зосереджено 75% розвіданих його запасів. Енергетичні марки вугілля (антрацит) заляга­ють на півдні Донбасу, в інших районах поширене високоякісне коксівне вугілля.

Львівсько-Волинськчй кам'яновугільний басейн займає площу 8 тис.км2. Вугільні пласти залягають тут горизонтально на глибині 300-659 м. З 60 розвіданих пластів лише 16 мають робочу потужність 0,5-1,0 м. Його вугілля має меншу теплотворчу здатність, вищу зольність і довге полум'я при згорянні, що сприяє використанню його для теплоенергетич­них потреб. З розосереджених родовищ кам'яного вугілля розвідані Роменське (Сумська область), Петрівське (Харківська область) і Бешуйське (Крим).

Буре вугілля видобувають у Придніпровському буровугільному ба­сейні площею понад 100 тис.км2. Основна маса його залягає в Кіровоградській і Дніпропетровській областях. Тут найбільші родовища - Верхньодніпровське, Олександрійське, Новоалександрівське. Середня потужність пластів - 4-5м, глибина залягання - від 10 до 200 м, що дає змогу видобувати 2/3 палива відкритим способом. Приблизно 1,5% гео­логічних запасів бурого вугілля у Закарпатському, Передкарпатському та Придністровському буровугільних районах.

Перспектива розвитку буровугільної бази полягає в освоєнні ро­довищ Лівобережжя-Синельниківського,Оріхівського,Санджарівського. Можлива розробка Новодмитрівського (Харківщина). Сула-Удатійського (Полтавщина) родовищ. За оцінками, на Лівобережжі міститься 11%) геологічних запасів бурого вугілля. Відоме також Болградське родовище в Одеській області.

Загальні промислові запаси бурого вугілля становлять 2588200 тнс.т. (А+В+С ) і за категорією С, - ще 10906000 тис. т. Україна - один з найстаріших регіонів промислового видобутку нафти та пов'яза­ного з нею природного газу. Обстежено й розвідано 278 родовищ нафти і 336 природного газу, з них експлуатується відповідно 178 і 208, з надр України видобуто на сьогодні близько 350 млн т. і 1700 млрд м . Обсяги промислових запасів становлять 234,8 мли т. нафти й 1148,2 млрд м кон­денсату природного газу. Нафтогазоносні площі зосереджені в трьох регіонах - Передкарпатському, Дніпровсько-Донецькому та Причорно­морсько-Кримському.

У Передкарпатті відкрито 16 родовищ нафти (найбільші -Долинське, Уличинсько-Орівське) на глибинах 1000-3000 м. Серед основних газових родовищ -Угорське, Рудківське, Більче-Волицьке, нафтогазових - Бабчинське і Битків-Пасічне.

У Дніпровсько-Донецькому районі нафта й газ залягають на гли­бинах 3,0-3,5 км, а на Радченківській площі в Полтавській області підходять на 15-20 м до поверхні. Найбільшими нафтовими родовищами є Леляківське, Прилуцьке, нафтогазовими - Гнідинцівське, Качанівське й Рибальське. У центральній і південній частинах району залягають газо­ві родовища - Шебелинське, Кегичівське, Єфремівське, Манівське.

Найперспективнішим є Причорноморсько-Кримський район. Тут відкрито понад 20 площ і родовищ. Перспективні газові поля лише в Азов­ському морі оцінюються 1,3 трлн м3 природного газу. Експлуатуються газові родовища Джанкою і Тарханкутського півострова, відкрито Північно- й Східно-Казантипське родовища.