Сторінка
1

Паливно-енергетичний комплекс України

ПЛАН

Вступ

І. Вугільна промисловість…………………………………… 4

ІІ. Нафтова і газова промисловість………………………… 12

ІІІ. Енергетика…………………………………………………19

Висновок……………………………………………………… 24

Використана література……………………………………….27

ВСТУП

Розвивати паливно-енергетичний комплекс, забезпечувати суспільство енергетичними ресурсами — одне з найважливіших зав­дань будь-якої держави.

Паливно-енергетичний комплекс України складається з палив­ної промисловості (вугільна, нафтова і газова, торфова) та електро­енергетики. У розвитку продуктивних сил України він відіграє всезростаючу роль, що пов'язано, з одного боку, із загальносвітовими тенденціями, а з іншого — з енергомісткістю народного господар­ства та обмеженими енергоресурсами держави.

Енергетика значною мірою впливає не тільки на розвиток, але й на територіальну організацію народного господарства, насамперед промисловості. Підприємства паливно-енергетичного комплексу — основа формування багатьох елементів територіальної організації народного господарства. Так, біля об'єктів енергетики виникли по­тужні промислові вузли і центри (наприклад, Запоріжжя), навколо яких утворилися територіально-виробничі комплекси і промислові райони. Сучасні населені пункти постали в Україні в останні деся­тиліття фактично там, де будувалися великі гідравлічні, атомні і теп­лові електростанції.

І. Вугільна промисловість

Серед паливних галузей України вугільна промисловість займає домінуюче місце. До складу галузі входять підприємства по видобутку вугілля (шахти), збагачувальні фабрики, підприємства по виготовленню вугіль­них брикетів. Вугільна промисловість є базою для розвитку електроенергетики, коксохімії, металургії.

Це найбільш розвинута галузь паливної промисловості нашої держави. Особливостями її розвитку і розміщення є переважна кон­центрація в Донбасі видобування вугілля здебільшого підземним способом, а також те, що кам'яного вугілля добувається більше, ніж бурого.

У структурі видобутку палива за його видами у перерахунку на умовне паливо на вугілля в Україні припадає близько 65,7%. У 1996 р. видобуток вугілля становив 70,5 млн т, в т.ч. кам'яне — 68,9 млн т і буре — 1,6 млн т (1985 p. — 189,0 млн т.).[1]

Вугільна промисловість нашої країни видобуває не лише енерге­тичне вугілля, яке використовується для опалювання, але й коксівне, котре необхідне для виробництва технологічного палива і в чорній металургії.

Підприємства вугільної промисловості стали базою для будів­ництва і дальшого розвитку багатьох промислових вузлів і центрів, десятків шахтарських селищ. Крім того, саме завдяки вугільній промисловості сформування окремі промислові райони. Багато нинішніх промислових вузлів і навіть міста-мільйонери завдячують своєму розвитку вугільній промисловості.

Головним районом вуглевидобутку в країні є Донбас. Вугленосні площі на Лівобережжі становлять понад 150 тис. км2, що дорівнює приблизно четвертій частині площі країни. Тут зосереджено близько 92% її запасів кам'яного вугілля. У Донбасі переважає енергетичне вугілля (56% ). Основні його запаси зосеред­жені в Луганській області. Коксівне вугілля становить 44% від за­гальних запасів і залягає переважно в Донецькій області. Тут же зосереджено найбільше шахт, які сформували найпотужніші центри видобутку вугілля: Донецьк, Макіївка, Єнакієве, Торез, Красно-армійськ. Донецьке вугілля використовують як енергетичне паливо на теплових електростанціях переважно в Донбасі та як сировину для виробництва коксу в Донбасі і Придніпров'ї.

Львівсько-Волинський басейн — важлива паливно-енергетична база на заході країни. Площа басейну незначна, близько 10 тис. км2. Тут виникли міста Червоноград, Нововолинськ, Соснівка та кілька шахтарських селищ. У цілому собівартість львівсько-волинського вугілля нижча за донецьке. Його використо­вують переважно як енергетичне паливо, в тому числі і на Добротвірській і Бурштинській теплових електростанціях. Крім того, вугілля басейну є важливою хімічною сировиною, оскільки придатне для одержання кам'яновугільної смоли, напівкоксу.

У Дніпропетровському буровугільному басейні, де вуглевидобу­ток ведеться переважно відкритим способом, зосереджено близько 200 родовищ. Буре вугілля має значно меншу теплотворну здатність від кам'яного, високий вміст сірки, значну зольність. Воно придатне для брикетування, напівкоксування і газифікації. Крім того, з бурого вугілля можна одержати штучний гірський віск. В основному буре вугілля використовується на місцевих електростанціях та інших підприємствах як паливо. Основними центрами буровугільної про­мисловості є Ватутіне на Черкащині та Олександрія в Кіровоградській області.[2]

Українське вугілля в основному має високу собівартість. У кам'яновугільних басейнах це пов'язано з глибоким заляганням пластів та невеликою їхньою потужністю. Буре вугілля невигідно перевозити на далекі віддалі, тому що воно має низьку теплотворну здатність, сипучість, підвищену вологість тощо.

Значний рівень фізичного спрацювання гірничодобувного облад­нання, закриття окремих шахт, скорочення видобутку вугілля, важкі умови праці шахтарів, високий травматизм тощо призводять до ви­никнення соціальної напруженості в шахтарських регіонах.

Існують і гострі екологічні проблеми. В районах шахтного видо­бутку значні площі зайняті териконами. В Донбасі 1270 відвалів. Понад 500 з них горять, забруднюючи повітря. При добуванні бурого вугілля відкритим (кар'єрним) способом із сільського господарства вилучаються великі площі родючих земель.

Водночас вугільна промисловість України має перспективи для розвитку. Так, у Донбасі можна освоювати 78 розвіданих ділянок із можливим сумарним видобутком 127 млн. т вугілля на рік. Для ефективнішої роботи вугільної промисловості потрібне реконструювання шахт.

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) України формує групу галузей і підгалузей промислового виробництва, а саме: вугільна, нафтова, газова, торфова промисловість та електроенергетика.

Вугільна промисловість представлена видобутком і збагаченням кам'яного і бурого вугілля. Основними районами видобутій кам'яного вугілля є українська частина Донбасу та Львівськіо-Волинський басейн, а бурого вугілля — Дніпровський буровугільний басейн. Видобуток вугілля в Україні ведуть майже 300 шахт (в тому числі коксівне вугілля видобувають більше 130). У Донбасі розташовано 275 шахт (із коксівним вугіллям 120, антрацитами 81 ), решта — у Львівсько-Волинському та Дніпровському басейнах. Починаючи із 1990 року, видобуток вугілля постійно скорочується і тільки у 1999 р. ця тенденція припинилася[3] (див. таблицю).