Сторінка
6

Паливно-енергетичний комплекс України

Близько 68% потужностей у 1990 р. було зосереджено на теплових електростанціях. Найбільша кіль­кість теплових електростанцій (ДРЕС і ТЕЦ) — у Донба­сі: Луганська, Миронівська і Вуглегірська (обидві біля Артемівська), Старобешівська (на південь від Макіївки), Слов'янська, Курахівська, Зуївська та ін.

Електроенергетика України розвивається переважно на вико­ристанні місцевого вугілля, ядерного палива, гідроенергоресурсів, частково природного газу і нафти. Як галузь промисловості, електроенергетика включає тепло-, гідро- та атомні електростанції, електричні та теплові мережі тощо.

Показники роботи галузі та потужність електростанцій наведені у таблиці.

Потужність електростанцій та виробництва електроенергії в Україні[10]

Від початку 90-х років знижувалася потужність електростанції і скоротилося також загальне виробництво електроенергії. Часты атомних електростанцій у енергобалансі країни склала більше 44%.

Основою сучасної електроенергетики країни є теплові електростанції, які за характером обслуговування споживачів є районними (ДРЕС). Діють 12 ДРЕС потужністю від 1 до 3,6 млн. кВт кожна. Найбільші з них розміщені в Донбасі: Вуглегірська (3,6 млн. кВт) Луганська (2,0 млн. кВт), Старобешівська (2,0 млн. кВт) Слов'янська (1,8 млн. кВт), Курахівська (1,46 млн. кВт) та Придніпров'ї: Запорізька (3,6 млн. кВт), Криворізька (3,0 млн. кВт), При дніпровська (1,8 млн. кВт). У західних областях країни функціонують Бурштинська (2,4 млн. кВт) та Добротвірська ДРЕС. У Вінницькій області збудовано Ладижинську (1,8 млн. кВт) ДРЕС, у Київській — Трипільську (1,6 млн. кВт). Для забезпечення міст теплом гарячою водою й електроенергією збудовані теплоелектроцентралі (ТЕЦ). Діють Київські ТЕЦ-3, 4, 5, Одеська, Лисичанська, Калузька, Черкаська, Чернігівська, Харківська та ін.

Основу гідроенергетики України складає каскад гідроелектростанцій на Дніпрі, загальною потужністю 3,8 млн. кВт, у т.ч. Київська ГЕС і Київська ГАЕС, Канівська ГЕС і ГАЕС. Кременчуцька ГЕС, Дніпродзержинська, Дніпрогес, Дніпрогес та Каховська ГЕС. Споруджується Дністровський гідровузол, в якому вже діє Дністровська ГЕС-ГАЕС. У Закарпатській області споруджена Теребле-Ріцька ГЕС. На малих річках України функціонують 55 гідроелектростанцій невеликої потужності.

В енергобалансі України зростає частка електроенергії, яка виробляється атомними електростанціями. Тепер працюють АЕС — Хмельницька, Рівненська, Південно-Українська, Запорізька. Чо­рнобильська АЕС була закрита у 2000 році.

На території країни створені Донбаська, Дніпропетровськії Харківська, Київська, Кримська, Львівська, Вінницька й Одеській енергосистеми, які об'єднані між собою. Найпотужніша лінія еле­ктропередачі Донбас — Західна Україна — Альбертірша (Угорщина) напругою 750 кВт сполучає Україну з енергосистемами Роси та країн Західної Європи.

ВИСНОВОК

Паливна промисловість України об’єднує вугільну, кам’яновугільну, буровугільну, нафтовидобувну, газовидобувну та нафтову галузі, Вона сприяла формуванню потужних територіально-виробничих комплексів різних ран­гів, зумовила спеціалізацію районів щодо територіального поділу праці. На паливну промисловість припадає значна частка основних фондів і зайнятих у промисловості, тобто ця галузь належить до фондо- і трудомістких.

Основними споживачами палива є чорна металургія, теплові електростанції, житлово-комунальне господарство, транспорт та ін. Нещадна експлуатація мінерально-сиро­винної бази України, постійне зростання потреби в паливі призвели до порушення паливно-енергетичного балансу країни. Особливістю структури видобутку палива в Україні є стабільне упродовж багатьох років переважання видобут­ку кам'яного вугілля (табл. 4).

Таблиця 4. Структура видобутку палива в Україні

(в перерахунку на умовне паливо, %)[11]