Сторінка
1

Територіальна організація зернових господарств України

ПЛАН.

Вступ.

1. Основні зони спеціалізації сільського господарства.

2. Основні зони спеціалізації сільського господарства.

3. Територіальне розміщення зернових господарств у

відповідності до основних зон спеціалізації сільського

господарства.

Висновки.

Додатки.

ВСТУП

Розвиток та підвищення економічної ефективності зернового господарства є необхідна умова не тільки забезпечення населення продуктами харчування, а й підвищення ефективності виробництва інших видів продукції сільського господарства.

Концепція розвитку зернового господарства України на період до 2005 року передбачає суттєве збільшення виробництва зерна на основі неухильного підвищення урожайності зернових культур, структурної перебудови зернового господарства з метою забезпечення внутрішніх потреб у зернових та перетворення України з імпортера в експортера зерна.

В наш час у землеробстві використовується 1,5 тис. видів культурних рослин. Сучасний вигляд цієї галузі людської діяльності – результат досвіду кількох тисячоліть, протягом яких землероби окультурювали корисні рослини, виводили їх нові сорти і гібриди. Розширювалися площа і географія вирощування культурних рослин. Основні райони рослинництва повністю збігаються з основними ареалами орних земель та багаторічних насаджень.

У структурі землеробства розрізняють вирощування: зернових (пшениці, рису, кукурудзи, жита, проса, гречки та ін.), технічних (олійних, цукрових, волокнистих), коренеплодів (картопля, маніок та ін.), овочевих, баштанних, садових культур (див. Додаток №1). Найважливішою галуззю землеробства є зернове господарство. Під зерновими в Україні знаходиться більша частина площ орних земель (див. Додаток № 2).

Важливою галуззю сільського господарства є рослинництво, рівень розвитку якого впливає і на тваринництво. Розміщення галузей рослинництва значною мірою залежить від посівних площ, їх структури та раціонального використання.

1. Основні зони спеціалізації сільського господарства.

На території України залежно від природних, економічних та

історичних умов виділяють три основні зони спеціалізації сільського господарства: Полісся, Лісостеп, Степ, а також гірські і передгірські райони Карпат і Криму.

Поліська сільськогосподарська зона охоплює Волинську, Рівненську, більшу частину Житомирської, північні райони Київської, Чернігівської і Сумської областей.

Із зернових культур найбільш поширені озиме жито і гречка, а також овес, пшениця.

Лісостепова господарська зона займає частину Львівської, Чернівецької областей, східну частину Івано-Франківської області, Тернопільську, Хмельницьку, Вінницьку області, північну частину Кіровоградської області та Черкаську, Полтавську, Харківську області.

Основною зерновою культурою є озима пшениця, висівають також кукурудзу, ячмінь, гречку, просо.

Степова сільськогосподарська зона охоплює всі південні області, або майже 40% території України.

Степова зона - головний виробник товарного зерна країни. Основними зерновими культурами є озима пшениця і кукурудза; вирощують також ячмінь і просо.

Передгірські та гірські райони Українських Карпат охоплюють частину Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпатської областей. У передгірських районах висівають жито, пшеницю, кукурудзу, озиму пшеницю.

Передгірські і гірські райони Криму займають південну частину півострова.

2. Структура виробництва зерна. Види зернових культур та основні зони їх виробництва.

Зернові культури мають найвищу питому вагу в структурі посівних площ і валових зборів сільськогосподарських культур (див. Додаток № 3). Це пояснюється їх винятковим значенням та різнобічним використанням. Але зараз ми бачимо як різко скорочуються посівні площі. Для порівняння, в 1985 р. під посівами сільськогосподарських культур було зайнято 32656 тис. га, а в 1995 р. – лише 30963 тис. га. Також скорочуються площі з яких було зібрано урожай зернових в 1985 р. 16064 тис. га, а в 1995 р. – 13963 тис. га.

Зернові культури займали останніми роками 42-47 % посівних площ, а посівні становлять 30,3 млн. га.

Для нашої країни хліб і хлібопродукти є основою харчування. За останні роки споживання хлібопродуктів на душу населення зросло з 138 кг. (у 1985 р.) до 145 кг. (1993 р.) при фізіологічній нормі його споживання - 101 кг (див. Додатки № 4,5).

В цілому, продовольчим зерном ми забезпечуємо свої потреби, але не вистачає якісного зерна, сильної і твердої пшениці, круп'яних культур. В зв'язку з цим у вирішенні зернової проблеми приоритетне значення надається збільшенню виробництва високоякісного зерна твердих і сильних пшениць, посівні площі під якими мають збільшуватися в степових і лісостепових областях України.

Основними зонами виробництва зерна є Степ і Лісостеп, де виробляють відповідно 45 і 40 % його загального обсягу (див. Додаток № 6).

В структурі виробництва зерна більше половини припадає на озиму пшеницю. Друге місце за валовим збором посідає ячмінь (1/5 збору), на третьому місці знаходиться кукурудза (»15%), на четвертому - жито (»4%). За обсягом валового збору їм значно поступаються овес, просо, гречка, рис, зернобобові.

Основна продовольча зернова культура України - озима пшениця. Її посіви займають до половини зернового клину, що складає 6-7 млн. га. (43 % посівів усіх зернових культур).

Яра пшениця використовується в основному як страхова культура у випадку, коли доводиться пересівати пошкоджені ділянки озимини. Озиму пшеницю висівають восени, вегетує вона до настання холодів, а потім відновлює свій ріст навесні. Вона раніше дозріває і має вищу врожайність, проте не витримує сильних морозів. Вегетаційний період - 220-250 днів. Вибаглива до грунтів, дає кращі врожаї на багатих поживними речовинами чорноземах, а також на сірих лісових ґрунтах.

Отже, природно-кліматичні умови більшої частини України, меншою мірою - Полісся і Карпат, сприяють вирощуванню озимої пшениці. Її посіви зосереджені в степу де розміщено більше половини її посівної площі в Україні - 3,5 млн. га., 1/3 в Лісостепу - 2,5 млн. га. і найменше в Поліссі - близько 10% і в районах Карпат. Значна концентрація посівів озимої пшениці в Дніпропетровській, Запорізькій, Донецькій, Кіровоградській, Харківській, Полтавській, Вінницькій, Одеській, Миколаївській, Херсонській областях та Автономній Республіці Крим.