Сторінка
4
Запровадження цієї релігії Володимиром полегшувалось тим, що християнство вже давно пустило глибоке коріння на Русі. Археологічні знахідки в с. Чорновці поблизу м. Чернівців дозволяють вченим зробити висновок, що вже у IV століття серед східнослов'янського населення на території України жили й християни. З літописів відомо, що першим з князів на Русі християнську віру прийняв Бравлин в Сурожі (нині м. Судак у Криму) наприкінці VIII ст. Є припущення, що і Аскольд був охрещеним, оскільки на його могилі була збудована церква. Була християнкою і княгиня Ольга. Серед дружинників Олега і Ігоря, як свідчать їх угоди з Візантією, були християни. У Києві існувала міцна християнська громада. Ці обставини теж вплинули на вибір Володимира Великого.
Запровадження християнства в Київській Русі у 988 році мало великі позитивні наслідки, як для сучасників, так і нащадків. Воно зміцнило авторитет і владу князя, сприяло розбудові держави.
Характеризуючи особливості Київського християнства після охрещення Русі треба врахувати, як мінімум дві важливі реалії того часу. По-перше, християнство Русі-України з'явилося не втому первісно-початковому вигляді, в якому воно було в перші віки свого існування за часів, коли стало державною релігією. Силу державного християнства склало співвідношення принципу безмежності князівської влади з принципом покори і лагідності погнобленного населення. По-друге, утвердження християнського віровчення в Київській Русі здійснювалося під впливом його Кирило-мефодіївської, константинопольської та римської традицій, а не з якогось єдиного центру. Ігнорування князем Володимиром зовнішніх ініціатив хрещення Русі - України свідчить про те, що Київський князь прагнув здійснити цей відповідальний крок на вигідних для нього умовах, а саме: не підпорядковуватись ні Римській курії, ні Константинопольському патріархові, а продовжувати свій процес розбудови слов'янського варіанту християнства і державності. Кирило-мефодіївська спадщина стала теоретичним підґрунтям Київського православія. Церква освячувала існуючий суспільно-політичний лад, авторитет і владу великого князя.
Християнство сприяло зародженню української народності у підваленах Київської держави, а після занепаду Русі - її об'єднанню і формуванню. Треба підкреслити, що церква відіграла вирішальну роль у зміцненні етносу русічів -українців, утвердженні народного руху, моральної стійкості в умовах татарської навали та іншої іноземної різноконфесійної влади на українській землі. А також дозволила не тільки зберегти свою самобутність, мову, культуру, територіальну, економічну та етнічну єдність, але й сформувати свою українську націю, яка на протязі століть не полишала спроб створити свою незалежну українську державу, яка остаточно виникла у ХХ столітті, спочатку як УНР, а сьогодні як незалежна Україна.
Література
1. Баркова А. Верования древних славян // Энциклопедия для детей.- М., 1996.- Т.6: Религии мира, ч.1.- С.195-210.
2. Войтович В. Первовічне коріння світового Дерева Життя // Берегиня.- 1999.- Чис. 1.- С.57-67 Міфорелігійний світогляд давніх українців.
3. Гузенко С. Готи і Україна: До проблеми першоджерел християн. традиції Русі-України // Людина і світ. - 2002. - N 7-8. - С. 26-29.
4. Дубровская О. Славяне // Дубровская О. Древние религии мира.- М., 2003.- С.147-172
5. Язичницькі вірування слов'ян. Лобовик Б. Праслав'янські вірування //Людина і світ.- 1993.- 8-9.- С.27-30.
6. Митрополит ІларІон. Дохристиянські вірування українського народу: Іст.-реліг. моногр./Ін-т дослідів Волині; Худож. С.Буртовий.- Репринт. вид.- Вінніпенг, 1965 р.- К.: Обереги, 1992.- 424 с.: ил.
7. Петрухин В. Славянское язычество. Боги, идолы и святилища // Петрухин В. Славяне.- М., 1998.- С.16-18. [с 63.3(4) П 30]
8. Плачинда С. Міфи і легенди давньої України /Худож. оформ. С.Танадайчука.- К.: Спалах Лтд, 1997.- 176 с.: іл.
9. Черній А. Теїстичні вірування праукраїнців часів Київської Русі // Черній А. Релігієзнавство: Посібник.- К., 2003.- С.104-110.
10. Шморгун Є. Забуті боги предків // Людина світ.- 1996.- 6.- С.32-35.
Завантажити реферат