Сторінка
3
З цього часу розпочався третій аполітичний і непротивленський період в історії анабаптизму. Поступово анабаптисти відмовились від революційної боротьби, обмежилися внутрішнім життям своїх громад. У цих громадах стали переважати ідеї проповідника непротивленства Менно Симонса (1492 — 1559 pp.), через що анабаптистів стали називати меннонітами.
Відповідно до релігійних принципі» анабаптизму особиста віра може бути вищою не лише за церкву, а й за Святе Письмо. Анабаптисти заперечували напередвизначеність, першорідний гріх, а деякі з них — і трійцю, схиляючись до унітаризму. У релігійних обрядах анабаптисти вбачали лише умовні символи, які не мають ніякої надприродної сили. Вважаючи, що прийняття релігії повинно бути усвідомленим, у 1525 р. вони запровадили хрещення дорослих. Ті, хто хрестилися немовлятами, хрестились повторно, перехрещувались (тому анабаптистів називали ще перехрещенцями). Відкинувши церковну ієрархію, анабаптисти в своїх громадах дотримувались релігійної рівності всіх віруючих. Переслідування цієї церковної групи тривало до XVIII ст. Деякі ідеї анабаптизму були сприйняті баптистами та квакерами.
Використана література
1. Калінін Ю., Харьковщенко Є. Релігієзнавство: Підручник. –К.: Наукова думка, 1995.
2. Лубський В.І. Релігієзнавство: Підручник. – К.: Вілбор, 1997.
3. Релігієзнавство / За ред. Рибачука. – К.: Освіта, 1997.
4. Релігієзнавство / За ред. Бублика. – К.: Юрінком Інтер, 1998.