Сторінка
7

Конфесійно-етнографічний ареал України

Відродження сатанізму відбулося на початку XX ст. завдяки Алістеру Кроулі (1875—1947), який, за переказом, уклав договір із сатаною та на­зивав себе "великим звіром Об'явлення" (звір, що виходить із безодні). У 60-х pp. у СІЛА виникла Церква сатани, яку заснував Антон Лавей (Ентоні Лабей). Він же написав "Біблію сатани". Послідов­ники церкви вважають сатану символом сили, яка дозволяє досягти влади та успіху. Церква сатани діє цілком легальне, має свою ієрархію; щоби ста­ти її членом, необхідно пройти складний обряд ви­пробування і посвячення. До громади прихиль­ників сатани у США, яка практикує чорну магію, входять люди з різноманітних верств населення.

Сатанізм безпосередньо є спотворенням христи­янства, його, так би мовити, зворотним боком (на­приклад, сатаністи вшановують чорний колір, що символізує тілесні спокуси, на відміну від біло­го — символу чистоти і трансцендентності у хрис­тиянстві'). Сатана є "князь світу цього" (їв., 12:31; 16:11), він протиборствує Богові та вимагає, щоб демони й люди поклонялися йому. Тому сатаністи вшановують "князя світу", як Творця і Бога, мо­ляться йому, вдаються до чудотворств і пророцтв. Вони гадають, що тоді як сила християнського Бо­га (якщо Він іще не вмер) убуває, сила сатани зрос­тає. Ісус Христос зображується ними як таланови­тий містифікатор, що обманув безсильних і розгуб­лених людей, обіцяючи їм спасіння в обмін на покірність. Тим, хто вступає до громади сатаністів, пропонують звільнитися від почуття вини й комплексу неповноцінності, навіяних іудео-хрис-тиянським світорозумінням, користуватись усіма радощами й насолодою життя.

Члени таких громад збираються щотижня чи щомісяця на "служби" (збори), найчастіше в кількості 13 осіб (чоловіки й жінки), пародіюючи в такий спосіб Тайну Вечерю. Вважається, що сатана і сили зла надають перевагу темряві, тому збори починаються опівночі й тривають до ран­ку. Керує зборами верховний жрець — "князь темряви".

Під час зборів проводяться ритуальні по­клоніння сатані, каяття за добрі справи, трапези, молитви тощо.За трапезою настає "чорна меса" з певним ритуалом. Вона відкривається загальним колективним паплюженням Бога та Ісуса Христа, потім настає "богохульна служба", в якій викорис­товуються різноманітні релігійні предмети, як-от: чорні ряси, свята вода (розбавлена сечею), чорні свічки (виготовляють інколи з людського жиру), перевернуті розп'яття, смолоскипи з сірчаним пломенем тощо. Часто використовують украдеш з християнських храмів предмети. Наприклад, са-таністи наповнюють чашу для причащання сумішшю вина і крові та розпивають її, передаючи по колу. Учасники "чорної меси" кремсають но­жем проскури, а інколи "причащаються" чорними трикутними облатками.

Використовується також молитовник (рукопис­ний чи друкований), переплетений інколи в люд­ську шкіру (часто шкіру нехрещеного малюка). Нерідко присутні на "чорній месі" співають хрис­тиянські гімни, наперед спотворюючи слова й ме­лодію. Якщо "чорна меса" проходить у домі, "служба" проводиться у спеціально підготовлених приміщеннях із жертовником, укритим чорною тканиною, і чорними стінами, на яких розвішано зображення диявола. Особливого значення са-таністи надають знущанню над хрестом та іншими символами християнства, щоб звільнитися, за їхнім переконанням, від страху перед цими симво­лами. Цьому сприяє й те, що зібрання супрово­джується найчастіше гнівом і люттю, мстивими закликами на адресу своїх ворогів, насамперед християн та їхніх пастирів, знищенням виготовле­них із тканини чи воску ляльок, що символізують ворогів. Буває, що під час чи після таких "чорних мес" скоюються тяжкі злочини (скажімо, вбивство людини чи дитини як жертвоприношення сатані).

Важливим моментом сатанинських культів є залучення й посвячення нових прихильників. Во­но передбачає укладення договору з сатаною. До­говір цей може бути усним чи письмовим; в остан­ньому випадку адепт підписує його власною кров'ю. Останній вважається священним і непо­рушним. Інколи нові послідовники сатани викрес­люють свої імена з церковних книг і вписують їх у "книгу сатани", яка зберігається в тайнику "го­ловним жерцем" або "великим майстром". Якісь договори укладаються навічно, інші — на певний час. "Новонавернений" до сил зла проходить "хре­щення" (здійснюють сумішшю з води, солі та сірки), та отримує нове ім'я. Часто його помічають особливим знаком сатани на прихованій від сто­ронніх частині тіла.

Взагалі в сатанинському культі велику роль відіграють забобони, марновірство та психічні роз­лади у їхніх послідовників. Культ сатани грун­тується на природних інстинктах людини, виховує в неї помсту, заздрість, агресивність тощо і тому шкідливо впливає на духовний розвиток особи. Часто сатаністи вчиняють тяжкі злочини. Через це культ сатани заборонено в багатьох країнах світу.

Окрім культу сатанізму, існує ще ряд окульт­них вірувань: астрологія, спіритуалізм, кабала тощо. Їхні доктрини знайшли відображення у релігієзнавчій літературі.

4. Географічна мережа віруючого населення України

У роки розбудови суверенної Української дер­жави, загальної демократизації суспільних відно­син та нормалізації державно-церковних стосунків розпочався бурхливий процес відродження релігійного життя серед населення України. Про це нагадують факти статистичного обліку кон­фесійних організацій. Усього в Україні 1997 p. налічувалося майже 17,6 тис. зареєстрованих і 870 незареєстрованих релігійних організацій, що їх обслуговували до 17 тис” священнослужителів. На теренах України — понад 170 монастирів, а в 68 духовних навчальних закладах — близько 11 тис. слухачів. У нашій країні зареєстровано 65 різно­манітних конфесій, деномінацій, їхніх напрямків і тлумачень, понад 25 із яких з'явилися на почат­ку 90-х pp. У користуванні поліконфесійного насе­лення країни — до 11 тис. культових споруд і мо­литовних будинків.

Характерною рисою динаміки релігійних ор­ганізацій є зростання їхньої чисельності й масове поширення в усіх регіонах та областях України. Про це свідчать порівняльні дані кількості релігійних організацій Державного комітету у справах релігій.

За останні роки в декілька разів збільшили свою чисельність православна конфесія, окремі протестантські церкви (баптисти, п'ятидесятники, адвентисти, єговісти), мусульмани та іудеї. Ряд окремих релігійних течій, відновлених чи за­реєстрованих вперше на теренах України, набули масового поширення серед населення (наприклад, УПЦ—КП) або стали домінуючими серед населен­ня окремих областей (скажімо, УГКЦ серед насе­лення Львівщини). Знайшли відгук в Україні й нетрадиційні культи (неорелііії). Серед них: гро­мади новоапостольської церкви (38), громади ха-ризматичного напрямку (63), громади іудео-хрис-тиян (6), громади церкви повного Євангелія (99), громади Товариства свідомості Крішни (23) тощо. Крім того, в Україні діють релігійні громади буд­дистів (24), даосистів (3), а також десятки інших релігійних громад східних культів.