Сторінка
6

Реалізація політики Угорщини щодо вступу в НАТО. Інтеграція Угорщини до ЄС

Найбільше іноземних інвестицій в період 1989-1991рр. було надано Угорщині, тому що саме у цій республіці ринкові реформи просувалися досить швидко, а політична стабільність виступала гарантом залучення інвесторів. Саме в цей період активно починає обговорюватися ідея асоціації країн Центральної і Східної Європи з Європейською спільнотою. На зустрічі міністрів закордонних справ в Дубліні в січні 1990р. були сформовані основні напрямки угод про асоціацію, а Рада Європи на зустрічі там само в квітні удобрила ідею підготовки угод про асоціацію з Польщею, Чехословаччиною, Угорщиною [78]. Так в лютому 1991 р. була підписана Вишеградська спільна декларація (Чехословаччина, Польща Угорщина) по координації взаємодії у сфері безпеки, розвитку ринкових реформ, екології, енергетичних і телекомунікаційних систем національних меншин.

Угода про асоціацію була підписана Європейським співтовариством з Угорщиною 13 листопада 1991р., процес ратифікації був довгим. Угорщина ратифікувала угоду 13 грудня 1993 р. ЄС, оголосивши Угорщину кандидатом до Європейського співтовариства, вимагав від неї цілого ряду економічних і політичних реформ [54, с. 16-18]. У 1993 році на самміті ЄС у Копенгагені було підкреслено, що вступ країн ЦСЄ у Європейський Союз справа недалекого майбутнього. У 1994р. була розроблена Ессенська стратегія, яка мала вирішити як сприяти показникам економічного росту у країнах ЦСЄ, як привести їх законодавства у відповідність з європейським правом. У цьому ж році угорський парламент надав повноваження уряду подати в ЄС заяву про прийом Угорщини в повноправні члени цієї організації, Угорська республіка стає асоційованим членом Союзу. В грудні 1997р. Рада Європи почала переговори про приєднання шести країн, в тому числі Угорщини, до ЄС. Щоправда, дата їх кінцевого вступу до ЄС постійно відкладається його керівництвом в силу внутрішніх труднощів, які переживав Євросоюз [47].

Якщо вступ а НАТО свідчить про воєнно-політичну переорієнтацію, то поступовий процес підготовки до вступу в ЄС означає утворення і укріплення матеріальної основи такої переорієнтації, радикальну зміну системи зовнішньоекономічних зв’язків країни. В 1990-ті роки, коли було заключено угоду про асоціацію з ЄС, найбільш динамічно розширювався товарооборот з країнами-членами Євросоюзу, внаслідок чого швидко росла частка цих країн у зовнішньому товарообороті Угорщини. Одночасно падала вага країн СНД, включаючи Росію. Якщо у 1989 році – перед зміною системи – доля соціалістичних країн складала в експорті Угорщини 44%, розвинутих капіталістичних країн – 49%, в тому числі країн ЄС – 27%, то у 1999р. картина кардинально змінилася: частка розвинутих країн збільшилася до 84%, в тому числі країн ЄС – до 76%, частка ж колишніх соціалістичних країн (без колишнього СРСР) скоротилася до 7,2%, а країн СНД – до 2,4%. Угорщині вдалося за кілька років переорієнтувати свої зовнішньополітичні зв’язки на Захід. Цьому сприяв значний потік в країну іноземного капіталу, за допомогою якого був створений цілий ряд сучасних підприємств, перед за все в машинобудуванні, хімії, виробництві обчислювальної техніки. В більшості це мультинаціональні компанії – Дженерал Моторс, Дженерал електрік, Сіменс, Опель, Філіпс та ін. Вони придбали акції угорських підприємств, або побудували нові. Фірми з залученням іноземного капіталу давали в 1999р. 74% угорського експорту, на них припадало 71,2% всього імпорту. Все це сприяло утворенню тісних коопераційних зв’язків і створило передумови для повної інтеграції з західними країнами [82., с. 8-11].

В 1997р. в Угорщині була завершена масова приватизація. З двох тисяч досить значних підприємств, які знаходяться на балансі держави, в її власності на кінець 1998р. залишилося 218. В результаті держава отримала від продажі близько 11 млрд. доларів. Вважається, що участь західного капіталу у промисловості і в банках створює сприятливі умови для її тісної інтеграції з західноєвропейськими структурами напередодні вступу в ЄС.

Зміни, які відбулися в структурі власності в 1993-1995рр., обумовили необхідність подальшого розвитку законотворчої діяльності, яка була б пристосована до нових умов. У 1996-1997рр. був прийнятий ряд нових законів у банківській сфері, в області ринку цінних паперів, фінансів, які враховували зміни в економіці і підготовку до вступу Угорщини в ЄС, гармонізуючи її правові норми з нормами європейських країн.

Хоча Угорщині і вдалося добитися таких значних успіхів, життєвий рівень угорців є значно нижчим від рівня громадян ЄС. В 1999 році середня заробітна плата досягла 250-300 доларів в місяць на одного зайнятого. За офіційним курсом середній заробіток складає в Угорщині 10% від середнього рівня країн ЄС, а ВВП на душу населення – 20%.

В липні 1998 року в Угорській Академії наук виступив міністр закордонних справ Угорської Республіки Я. Мартоні. Він зазначив, що головною метою Угорщини є те, щоб переговорний процес не затягнувся, а приєднання відбулося на умовах найбільш сприятливих для країн [37].

Інтеграція Угорщини до ЄС, цілком зрозуміло не може не вплинути на характер відносин цієї країни з сусідніми державами, які матимуть неоднаковий з нею рівень співробітництва з Євросоюзом. Враховуючи, що більшість з них заявляє про свій намір стати членами Європейського Союзу, цей період можна розглядати як перехідний. Тривалість такого періоду невідома, тому Угорщина мабуть опрацює певний план розвитку відносин із сусідами на найближчу перспективу. Угорський уряд заявив, що поважатиме укладені з сусідніми країнами базові договори, однак вважає за необхідне наповнити їх реальним змістом, а також вдосконалити за рахунок додаткових домовленостей та підписанням угод в окремих сферах [47].

На думку Яноша Мартоні, після виникнення нових незалежних держав, перед Угорською республікою стояло завдання створення системи співробітництва з країнами, з якими вона має кордон. Угорщина зацікавлена в тому, щоб процес розширення Євросоюзу продовжувався. Як зазначається у програмі уряду, Угорська республіка усіма можливими засобами буде підтримувати сусідні країни у створенні передумов для їх якомога більш швидкого приєднання до ЄС [82, с. 8-19].

З майбутнім вступом до Євросоюзу Угорщина пов’язує і проблему можливого введення віз і сусідніми країнами, які не ввійдуть на той час до ЄС і не матимуть з ним безвізового режиму. Навряд чи це відповідає інтересам представників угорського бізнесу, значна частина ринків збуту яких знаходиться на схід від Тиси, проте процес інтеграції до європейської спільноти у даному випадку переважає економічні вигоди. Сильним аргументом для прихильників жорстокого закриття кордонів з країнами, які не є членами ЄС, є наявність Німеччини як основного торговельного партнера Угорської республіки. На думку фахівців, на європейському континенті Угорщиною значно більша увага приділятиметься контактом з Бонном та Парижем, що пов’язано з одного боку, з вагомістю цих держав у Європі, і особливо у Європейському союзі, а з іншого, пояснюється сприятливою для Угорської Республіки позицією Німеччини та Франції щодо розширення ЄС за рахунок Угорщини [41]. Діяльність уряду В. Орбана свідчить, що Угорщина, як і раніше, намагатиметься зберегти рівновагу у своїх контактах з європейськими державами та США. У своєму виступі в УАН Я. Мартоні з цього приводу, зокрема зазначив: Угорщина не протиставляє Європу та Америку. Враховуючи існуючу у світі ситуацію, Будапешт вважає, що США мають бути присутні у Європі. Можна також говорити про підтримку політики нинішнього уряду Угорщини Сполученими Штатами [41].