Сторінка
1

Реалізація політики Угорщини щодо вступу в НАТО. Інтеграція Угорщини до ЄС

Зміст

Вступ.

Розділ І. Реалізація політики Угорщини щодо вступу в НАТО.

Розділ ІІ. Інтеграція Угорщини до ЄС.

Висновки

Вступ

На початку 1990-х років у Східній Європі сталися безповоротні події, що мали визначальне значення для майбутнього всього континенту та для подальшого розвитку міжнародних відносин. Розпався Радянський Союз, а з ним двополюсна світова система, закінчився період протистояння – „холодної війни”. Одночасно розпочалася якісно нова епоха для народів постсоціалістичних країн та колишніх республік Радянського Союзу. Угорщина завжди була своєрідним барометром, який чітко реагував на найменші зміни зовнішньополітичної ситуації. Можливо, саме ця риса допомогла їй зорієнтуватися у бурхливий період дераденізації і відносно безболісно ввійти в нову систему європейської політики. Вже в 1989-1990-х роках, після зміни державного ладу в країні, новий уряд на чолі з Йожефом Анталлом поставив перед собою першочергове завдання приєднання до європейських і євроатлантичних організацій. Саме тому вступ в такі структури, як ЄС, НАТО, ЄЕС та ін., з самого початку розглядався як пріоритетний напрямок зовнішньої політики Угорщини. Важливе значення для Угорської республіки мало встановлення дружнім відносин з сусідніми державами, однією з яких є Україна. Саме із здобуттям у 1991 році незалежності Українською державою, відбувається становлення і розвиток стосунків між двома країнами.

Актуальність вивчення відносин Угорщини з НАТО пов’язана з прагненням Угорської Республіки з початку 90-х років інтегруватися у цю структуру, що і було зроблено у 1999 році.

Важливість дослідження стосунків Угорщини з Європейським Союзом зумовлено бажанням Угорської Республіки стати членом цієї міжнародної організації. Оскільки від взаємин ЄС та Угорщини залежить подальший розвиток останньої.

Необхідність вивчення угорсько-українських відносин зумовлено географічним розташування обох держав, а також наявністю національних діаспорних осередків: угорців у Закарпатті, а українців в Будапешті. Як Угорщина, так і Україна зацікавлені у взаємовигідній економічній співпраці, політичних та культурних зв’язках, що сприятиме розвитку та процвітанню цих країн.

Об’єктом дослідження виступають насамперед відносини Угорщини з НАТО, ЄС та угорсько-українські стосунки.

Предметом дослідження є комплекс процесів і явищ у галузі політики, економіки, культури між Угорщиною та НАТО і Україною, які відбувалися протягом 90-х рр ХХ століття.

Хронологічні рамки роботи охоплюють період з 1989 – початку демократизації Угорщини до нашого часу.

Метою роботи є дослідити всі аспекти відносин Угорщини з НАТО, ЄС, а також угорсько-українські стосунки, їх еволюцію та стан в 90-х роках ХХ ст. На початку ХІ ст.

Досягнення мети пов’язане з вирішенням наступних завдань:

· розкрити процес формування політичних відносин Угорщини та НАТО, їх еволюцію на протязі 90-х років ХХ ст. і поч ХІ ст.;

· з’ясувати основні проблеми та перспективи економічних відносин Угорщини та НАТО;

· проаналізувати процес формування політичних відносин Угорської Республіки з Європейським Союзом;

· вияснити основні проблеми та перспективи економічних відносин Угорської Республіки з Європейським Союзом;

· простежити еволюцію формування відносин у сфері політики між Угорщиною і Україною;

· показати динаміку угорсько-українських відносин в економічній сфері;

· вияснити особливості угорсько-українського співробітництва в галузі культури.

Джерельною базою для написання бакалаврської роботи стали документальні матеріали, опубліковані в газетах і журналах („Дзеркало тижня”, „Політика і час”, „Президентський вісник”, „Урядовий кур’єр” та інші.), збірниках документів і матеріалів присвячених зовнішній політиці України, а матеріали, що стосуються зовнішньої політики Угорщини, взяті з мережі Інтернет.

Аналіз статей документального збірника „Україна – Угорщина: збірник документів присвячений 10-річчю встановлення дипломатичних відносин” дає можливість дослідити головні напрямки угорсько-українського співробітництва, виявити ступень ефективності відповідних форм міждержавних відносин [1].

Основні аспекти Угорської Республіки з Північноатлантичним альянсом відображено у документальному збірнику „НАТО: довідник”. Документи, які тут містяться дають можливість простежити шлях інтеграції Угорщини до НАТО [27].

Основні аспекти дослідження висвітлені в ряді монографій і статей, які умовно можна поділити на три групи:

1. Дослідження, що стосуються відносин Угорщини з НАТО.

2. Література, що торкається питань стану та розвитку відносин Угорської Республіки з Європейським Союзом.

3. Наукові доробки, присвячені угорсько-українським відносинам.

До першої належить, зокрема, праця В. Дем’янця [51], якій у своїй статті висвітлює основні аспекти співробітництва Угорщини з НАТО. В праці Т. Гарібяна [49] показано наслідки співпраці Угорщини з Північноатлантичним альянсом, крім цього тут висвітлені думки провідних аналітиків, які погоджуються з твердження, що Угорщина є „найслабшою ланкою” НАТО. Дослідження Ф. Лукянова присвячене процесам реформуванням угорської армії, яка на думку автора далека від НАТО всяких стандартів. [62]

До другої групи належить праця Є. Достанка, який розглядає процес розширення ЄС на Схід, а також вступ до Євросоюзу Угорщини [53]. Серед дослідників, які займаються вивченням Угорщини варто виділити М. Усієвич, яка у своїй праці розкрила позитивні та негативні моменти в реформуванні угорської економіки протягом 90-х рр. ХХ ст., а також показала вимоги, які повинна виконати Угорщина для вступу у ЄС [86]. Процес розширення Європейського Союзу показаний у працях Б. Забарка [54], І. Нікіфорова [71].

Значний обсяг літератури присвячений угорсько-українським відносинам. Співробітництво Угорщини і України досліджували такі автори М. Базелюк [35], Г. Беба [36]. О. Климпуша розглядає угорсько-українські відносини в контексті міжнародного співробітництва [59]. У працях В. Краснодемського та М. Сороки показано місце України в системі міжнародних відносин та угорсько-українське співробітництво у контексті Європейської інтеграції [61;81].

Методологічною основою роботи є методи аналізу і синтезу джерел, хронологічний метод, а також принципи історизму і об’єктивізму.

Практичне значення роботи полягає у можливості використання даного дослідження під час підготовки лекційних курсів у вищих навчальних закладах і відповідних тем з історії України та всесвітньої історії в шкільних курсах.

У структурному плані робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури.

Розділ І. РЕАЛІЗАЦІЯ ПОЛІТИКИ УГОРЩИНИ ЩОДО