Сторінка
1

Державне регулювання економіки в умовах ринку, реєстрація та перереєстрація суб’єктів підприємницької діяльності, неправомірність угоди між підприємцями

1. Державне регулювання економіки в умовах ринку.

2. Реєстрація та перереєстрація суб’єктів підприємницької діяльності: порядок і підстава.

3. Неправомірність угоди між підприємцями.

1.Державне регулювання економіки в умовах ринку. Історичний досвід світової економіки підтверджує, що держава в усі часи тією чи іншою мірою була вимушена втручатися в економічні процеси. Але ступінь цього втручання на окремих етапах розвитку товарного виробництва був неоднаковим. Тобто, у всіх економічних системах держава регулює економіку. Ринковий механізм зрегулює найважливіші параметри економічного розвитку.

По-перше, він об’єднує виробників і споживачів й єдину економічну систему, підпорядковує виробництво вимогам задоволення суспільних потреб через платоспроможний попит.

По-друге, він стимулює розвитку та впровадження у виробництво науково технічних досягнень, зменшення витрат, підвищення якості товарів, постійне розширення їх асортименту що в кінцевому підсумку забезпечує підвищення продуктивності суспільної праці.

По-третє, він виконує велику селективну функцію серед товаровиробників, завдяки чому із товарного виробництва вибувають ті господарські суб’єкти, результати діяльності яких не відповідають сучасним вимогам.

Ринкова система може регулювати лише на ті суспільні проблеми, які виявляються через платоспроможний попит. Тому ринок не має механізму, який здатний забезпечувати задоволення загальнодержавних, тобто колективних потреб, пов’язаних з утриманням апарату державного управління, армії, поліції, науки, культури та ін.

Державне регулювання економіки реалізується в різних формах. Залежно від строкової розмовності розрізняють довгострокове та короткострокове регулювання.

Довгострокове регулювання обумовлене необхідністю досягнення стратегічних цілей. В його системі головне місце займає цілеспрямований вплив на обсяг і структуру інвестицій, рівень заощаджень в економіці. Головне завдання довгострокового регулювання полягає в проведенні структурних зрушень в економіці, розвитку наукових виробництв, понятті відсталих в економічному відношенні районів.

Короткострокове регулювання - це насамперед антициклічне регулювання, основою якого є вплив на сукупний попит (величину споживчих та інвестиційних витрат).У межах цієї форми застосовується антиінфляційне регулювання, яке реалізується переважно через політику доходів (контроль над заробітною платою та цінами, обмеження темпів зростання грошової маси).

Непряме регулювання економіки - це вплив держави на господарську діяльність через внесення відповідних змін в умови функціонування ринкового механізму .Воно досягається за допомогою правових та економічних інструментів. Застосовуючи ці інструменти, держава безпосередньо нічого не змінює в ринковому механізмі, а створює лише передумови цих змін. Державне регулювання базується на певній системі засобів впливу на ринок. В сукупності їх можна розділити на дві великі групи :засоби прямого державного впливу (державні замовлення, контракти, ліміти, фінансування цільових комплексних програм і деяких галузей з державного бюджету і т. ін.) та засоби опосередкованого впливу (податки, субсидії, ціни і т. ін.).

Серед основних засобів державного регулювання слід виділити законодавчі акти; прогнози розвитку національної економіки; цільові комплексні програми; ліміти; державні замовлення і державні контракти; державні інвестиції; державні і місцеві бюджети; бюджетні дотації, субсидії, субвенції; податки і податкові пільги, державні кредити; державні резерви; операції з державними цінними паперами на відкритому ринку; соціально-економічні нормативи; різні галузеві і загальнодержавні норми і стандарти; норми амортизації, в тому числі прискореної; система фіксованих, граничних і вільних цін; індексування цін; індексування грошових доходів населення і заощаджень; встановлення прожиткового мінімуму і мінімуму заробітної плати; встановлення єдиної тарифної системи; встановлення заробітної плати в державних установах, встановлення системи пенсій, допомоги, ліцензій, митні збори, податки; квоти; встановлення граничних рівнів рентабельності.

Дане спірне питання слід вирішувати користуючись Цивільним і Господарським Кодексом України від 16 січня 2003р і умовами договору .

Згідно ст.318 Цивільного Кодексу України за договором підряду капітальне будівництво одна сторона (підрядник)зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовнику у встановлений строк визнаний договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договори будівельні та інші роботи ,а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно кошторисну документацією.

Згідно ст.321 Господ. К України вартість робіт за договором підряду визначається складання кошторисну.

Замовник зобов'язаний сплатити підрядну зумовлену договором ціну після остаточної здачі об'єкта будівництва ,за умови ,що робота виконана належним чином і в погодженій строк.

Отже ,заперечення замовника є правомірним тому ,що згідно ст.321ТК Замовник зобов'язаний розрахуватися після остаточної здачі об'єкта .Оскільки при здачі об'єкта було виявлено ряд недоліків та документів та замовник здійснить оплату тільки після усунення їх. Згідно ст. 322 ТК України недоліки виявлені при прийнятті робіт підрядчик зобов'язаний усунути за свій рахунок у строки погоджені з замовником .У разі порушення строків усунення недоліків підрядних несе відповідальність ,яка передбачена договором.

Згідно ст.322 ТК України подана давність для вимог ,що випливають з незалежної якості робіт за договором підряду на капітальне будівництво визначається з дня прийняття роботи замовником і становить : один рік щодо недоліків некапітальних конструкцій.

2.Реєстрація та перереєстрація суб’єктів підприємницької діяльності: порядокта підстави.

Відповідно до ст. 80 УК України юридичні особи утворюються в порядку, встановленому законодавством.