Сторінка
3
лемінну ферму. Створюйте пасовища, споруджуйте легкі недорогі навіси, добирайте досвідчених скотарів. При цьому думайте про організацію галузі, яка б поєднувалася з розведенням м’ясної худоби та давала б вам кошти для задоволення щоденних виробничих потреб. Наприклад, у ТОВ агрофірми “Ангус” джерелами щоденного надходження виручки є продаж ранньої і пізньої городини: зеленої цибулі, кабачків, перцю, моркви, помідорів, огірків, капусти у свіжому і переробленому вигляді. Крім того, там вирощують на пух, перо і м’ясо півтори тисячі голів гусей білої горківської породи. Від продукції однієї гуски в середньому мають близько 70 гривень виручки. У приватному сільськогосподарському підприємстві “Абердин” статтею щоденного доходу є постачання м’яса яловичини для харчування учнів навколишніх шкіл, а також відвідувачів власного кафе-бару з однойменною назвою. Надходять кошти також від розпилювання ділової деревини та продажу дощок. Поєднання м’ясного скотарства з іншими галузями чи підсобними промислами залежить від природно-кліматичних умов, у яких знаходиться господарство, традицій місцевого населення та уподобань власника худоби і землі. Головне — не допустити антагонізму між галузями в питаннях споживання певного виду кормів. Наприклад, у межах одного формування, окрім м’ясної худоби, недоцільно масово розводити овець чи коней, оскільки названі види тварин будуть конкурувати між собою за пасовища. Зате можна вирощувати птицю, свиней, а також молочну худобу на окремій фермі. Збережемо генофонд порід Науково-виробничими дослідами встановлено: кількісні та якісні параметри продуктивних і м’ясних якостей м’ясної худоби на 25—30% залежать від породи. У зв’язку з цим учені-селекціонери і практики, окрім створення належних умов годівлі та утримання худоби, завжди надавали важливе значення зміцненню племінної бази. Проте за останні три роки чисельність племінної худоби м’ясного напряму продуктивності зменшилась з 15,9 до 12,3 тис. голів (22,6%). Основною причиною поступового збіднення племінної бази м’ясного скотарства є невигідність вирощування худоби з високими генетичними задатками, оскільки через неплатоспроможність переважної більшості покупців її продавці змушені збувати значну кількість поголів’я для забою на м’ясо за низькими цінами, що призводить до збитковості. Існуюча останніми роками фінансова підтримка племінних господарств, які виграли конкурс, виділена з видатків Державного бюджету на виконання програми селекції у тваринництві і птахівництві на здешевлення племінної продукції, є недостатньою. Тому щороку чисельність стада племінних м’ясних корів зменшується на 2—2,5 тис. голів. Наразі обстановка із збереженням м’ясної худоби загострюється через те, що колишні КСП заборгували селянам близько 2 млрд грн. Борги із вказаної суми зарплати жодним нормативним актом не врегульовано. Відтак проблематичним видається збереження цілісності майнового фонду. Підтвердженням того є чимало випадків, наприклад, у Полтавській, Вінницькій областях, коли власники майнових сертифікатів, відчуваючи скруту з грішми, воліють одержати частку майнового паю натурою або готівкою. Аналогічна ситуація може статися у переважній більшості сільськогосподарських формувань, які розводять м’ясну худобу, оскільки вони неплатоспроможні. У такому разі під загрозою збуту може опинитися племінна худоба м’ясних порід, яка обійшлася державі і колишнім КСП приблизно в 160 млн грн (82—85 млн грн із вказаної суми капітальних вкладень держави витрачено на закупівлю племінних ресурсів імпортних порід, проведення наукових досліджень та перепідготовку кадрів галузі м’ясного скотарства за останні 25 років). Таким чином, частка державного майна у виробничій базі галузі становить 51—53%. Тому, на нашу думку, племінні ресурси не повинні підлягати розпаюванню на підставі статті Закону України “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі” і статті 5 параграфу 1 Закону України “Про приватизацію державного майна” (внесення змін до Закону від 10.11.1994 р. №666/94) та Постанови Верховної Ради України від 10.07.1996 р. №291/96 ВР “Про порядок введення в дію Закону України “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі”. На стан розвитку племінної бази доцільно ефективніше впливати і фінансовими методами. Йдеться насамперед про посилення відповідальності сільськогосподарських формувань, які використовують кошти Державного бюджету на виконання державної програми селекції у тваринництві із збереження племінної худоби. З цією метою в укладених угодах між Мінагрополітики України та племінними господарствами доцільно розширити обов’язки останніх. Зокрема власник племінної худоби не має права передавати, обмінювати чи вилучати її із стада через інші причини без дозволу на те районних державних племінних інспекцій. У разі вибуття корови із стада через неплідність, буйний норов, травматичні пошкодження, загибель унаслідок ураження інфекційною хворобою репродуктор племінної худоби повинен її місце заповнити первісткою за рахунок власних коштів. Якщо допущено зменшення чисельності поголів’я племінної худоби, то її власник, який одержав державні кошти для збереження генофондних стад або здешевлення племінної продукції, несе відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Завантажити реферат