Сторінка
2
вно-мастильні матеріали, транспорт, амортизацію основних засобів, управління виробництвом і корми. Справді, у ТОВ “Ангус” на фермі замість тракторів і автомобілів використовують гужовий транспорт, худобу утримують у пристосованих приміщеннях, що заощаджує значні кошти. Витрати з організації і управління галуззю зменшуються поєднанням окремих посад або використанням спеціалістів лише у необхідні для виробництва дні. Наприклад, згідно з контрактом ветпрацівник і зоотехнік зайняті роботою на місяць по 10 днів. Завідувач ферми, технік-осіменатор працюють лише у зимовий період. Влітку керівник ферми одержує заробітну плату за ті дні, в які виконує необхідну роботу (зважує худобу і складає звіт). В інші дні він відпускає паливно-мастильні матеріали і одночасно виконує обов’язки заступника директора з господарської частини. Аналогічне поєднання професій запроваджено в СПП “Абердин”. Характерно, що у ТОВ агрофірми “Ангус” у структурі витрат на корми (за поживністю) концентрати становлять 3,5%. Узимку і навесні тип годівлі тільних корів з телятами, бугаїв-плідників і ремонтних телиць (інших груп тварин немає) — силосно-сінний, влітку — пасовищний. Тому усереднена собівартість одного центнера згодованих кормових одиниць за останні 3 роки дорівнювала 9,17 грн. На 2,1 грн цей показник вищий у СПП “Абердин”, оскільки в останньому займаються відгодівлею худоби. Однак на томашгородській, порівняно з межигірською фермою, витрати кормів на 1 ц приросту живої маси нижчі на 1,98 ц к. од. Тому затрати кормів у грошовому виразі на одиницю продукції, виробленої в обох формуваннях, суттєво не відрізняються. Зменшення витрат ресурсів призводить до підвищення рівня їх віддачі. Так, незважаючи на те, що з розрахунку на 1 ц проданої живої маси одержано прибутку на 63,5% більше у СПП “Абердин”, порівняно з ТОВ агрофірми “Ангус”, в останньому ресурсовіддача вища. Наприклад, там на 1 грн затрат на амортизацію припадає більше прибутку в 1,96, паливно-мастильні матеріали, транспортні і накладні витрати — у 2,24 раза (табл. 2). На трудових ресурсах не економлять Бажаючих обслуговувати м’ясну худобу на томашгородській і межигірській фермах шукати не доводиться. Зайнятих роботою працівників (норма навантаження на одного скотаря — 120—150 голів залежно від статево-вікової групи тварин) достатньо. Вони справді дорожать своїм робочим місцем: справно і своєчасно виконують свої обов’язки. Працівники ферми два рази на місяць приносять у сім’ю аванс і зарплату, які разом дорівнюють 130—170 грн, що, безперечно, небагато при нинішньому рівні цін на товари широкого вжитку. Це добре розуміють керівники Віталій Анатолійович Рудницький і Петро Миколайович Люлька. Однак за нинішніх низьких цін на живу масу великої рогатої худоби м’ясного напряму продуктивності, які, до речі, не диференційовані залежно від вмісту у м’ясі білка, збільшити розцінки на 1 ц приросту продукції з 8,5 грн хоча б до 12 грн немає змоги, інакше буде “з’їдена” левова частка тієї скромної суми прибутку, що одержують від реалізації продукції. Тоді нічим буде “латати дірки”, які час від часу виникають у процесі виробництва. У зв’язку з цим взято курс на зниження собівартості продукції. Проводяться агротехнічні заходи щодо підвищення врожайності пасовищ. Унаслідок розширення площ під посіви кукурудзи і утримання на них худоби передбачається пасовищний період подовжити з 220 до 250—260 днів. З метою максимального зниження транспортних витрат, а, відповідно, і паливно-мастильних матеріалів площі кормових культур будуть наближені до місця утримання худоби. Шляхом проведення своєчасної диспансеризації маточного поголів’я, стимуляції відтворної функції корів і телиць, урізноманітнення їх живлення передбачено збільшити вихід телят та їх збереження. Підвищенню ефективності використання ресурсів галузі буде сприяти розроблювана нині співробітниками лабораторії економіки нашого інституту нова система оплати праці, залежна не лише від кількості одержаної продукції, але й від її собівартості та прибутку. Нині керівники підприємств прагнуть полегшити фінансовий стан сімей тих, хто своєю працею примножує частку приватної власності. Серед форм підтримки добре зарекомендували себе гаряче харчування за доступними цінами (70—90 коп. за обід із 3-х страв), забезпечення товарами повсякденного попиту без торгової надбавки. Це заощаджує кошти із сімейного бюджету приблизно на 14—16%. Щодня надходять “живі гроші” Будемо відвертими, коли скажемо: однією з причин повільного нарощування чисельності м’ясної худоби є побоювання багатьох керівників і спеціалістів, що на початку створення галузі доведеться протягом тривалого часу лише вкладати кошти, а виручки від реалізації надремонтного молодняку можна дочекатися не раніше, ніж через півтора року. Справді, в умовах фінансової скрути, коли відсутні кошти для поповнення обігових засобів, більшість господарств віддає перевагу розведенню молочної худоби. Від реалізації її основної продукції — молока — щоденно надходять “живі гроші”. Тому, якщо ви знаєте, де будете продавати продукцію, в яких обсягах і за якою ціною, хоча б приблизно, співставите затрати з виручкою і зробите висновок про те, що вам буде вигідно розводити м’ясну худобу, — створюйте для цього необхідну виробничу базу. Формуйте стадо корів м’ясного напряму продуктивності паруванням низькопродуктивного маточного поголів’я молочних тварин бугаями м’ясних порід або закуповуйте чистопорідних м’ясних телиць, якщо бажаєте мати п
Завантажити реферат