Сторінка
1
У бiльшостi господарств України кормовi культури вирощують нинi в польових сiвозмiнах. Проте, оскiльки в структурi останнiх бiльшу частину становлять зерновi, технiчнi та iншi культури, достатньою кiлькiстю всiх видiв кормiв забезпечити тваринництво вони не в змозi. Одним iз шляхiв iнтенсифiкацiї кормовиробництва є впровадження високопродуктивних кормових сiвозмiн. Кормова сiвозмiна — це науково обгрунтоване чергування кормових культур (сумiшок) у просторi (на полях) i в часi (по роках), яке забезпечує високу врожайнiсть та родючiсть грунту. Дослiдження та виробнича практика свiдчать, що впровадження кормових сiвозмiн дає можливiсть створити мiцну кормову базу, вирiшити проблему бiлка, забезпечити потребу в зелених, концентрованих, соковитих, грубих та iнших видах кормiв. У кормових сiвозмiнах має вирощуватися близько 50% кормових культур. Господарства, що впровадили кормовi сiвозмiни, за будь-яких погодних умов одержують високi врожаї кормових культур (80—120 ц/га корм. од.). У кормових сiвозмiнах, на вiдмiну вiд польових, створюються можливостi для якнайповнiшого використання бiологiчних особливостей культур та сумiшок. За дотримання належної технологiї забезпечується такий рiвень урожайностi: озимих зернових — 50—70, ярих зернових — 40—60, гороху — 30—45, сої — 20—25, кукурудзи — 70—90 ц/га, кормового буряку — 1000—1400, моркви — 400—550, травосумiшок однорiчних кормових культур — 350—450 ц/га iз середнiм виходом 60—110 ц/га корм. од. i вмiстом перетравного протеїну 120—140 г/корм. од. (зоотехнiчна норма — 105—110 г). Впровадження кормових сiвозмiн дає змогу пiдвищити продуктивнiсть у два-три рази, а кормовi цiнностi рослин — у чотири й бiльше. Забезпечивши високу врожайнiсть кормових культур у сiвозмiнах, можна вивiльнити значну частину родючих земель для вирощування зернових, технiчних та iнших цiнних сiльськогосподарських культур. Важливим питанням є створення оптимальної структури посiвних площ кормових культур. Багаторiчнi бобово-злаковi травосумiшки, якi дають змогу одержувати високi врожаї (500—600 ц/га, а за умови зрошення — понад 700 ц/га зеленої маси) i забезпечити тварин повноцiнними кормами, повиннi займати не менш як 50—55% посiвних площ. З огляду на дефiцит азотних добрив, а також на шкiдливiсть їх для тварин i довкiлля особливої ваги набуває насичення кормових сiвозмiн бобово-злаковими травосумiшками, якi здатнi засвоювати атмосферний азот i накопичувати значну частину його в грунтi. Завдяки цьому протягом двох-трьох рокiв бобово-злаковi травосумiшки забезпечують високу врожайнiсть без внесення азотних добрив. Окрiм кормового, травосумiшки мають велике агротехнiчне значення: пiсля оранки шару, який мiстить багато органiчних решток, у грунтi за наявностi води, тепла та кисню спостерiгається iнтенсивнiша (порiвняно з iншими культурами) дiяльнiсть грунтових мiкроорганiзмiв, внаслiдок чого грунт збагачується азотом, фосфором, калiєм, мiкроелементами, полiпшуються його родючiсть та агрофiзичнi властивостi. Отже, бобово-злаковi травосумiшки є найкращими попередниками для пшеницi та iнших цiнних сiльськогосподарських рослин. До того ж, кореневi та пiсляукiснi рештки бобово-злакових травосумiшок накопичують 50—80 ц/га сухої речовини. Впровадження кормових сiвозмiн, насичених багаторiчними травами, дає змогу збiльшити виробництво кормiв, повнiше забезпечити тварин дешевим бiлком, на 30—35% скоротити витрати насiння, на 20—25% знизити затрати працi та палива на обробiток грунту, на 25—30% сiвозмiнної площi скоротити застосування гербiцидiв, значно заощадити азотнi добрива. Є й органiзацiйно-господарський аспект цiєї проблеми. У багатьох господарствах польовi сiвозмiни здебiльшого розмiщенi на значних вiдстанях вiд тваринницьких ферм, i через це вирощувати коренеплоди, силоснi та iншi корми, якi формують велику врожайнiсть об’ємних i важкотранспортабельних кормiв у польових сiвозмiнах, як правило, економiчно невигiдно. Цi культури слiд вирощувати тiльки у сiвозмiнах, розмiщених поблизу господарств. Hадходження з рослинними рештками трав великої кiлькостi багатого на азот органiчного матерiалу забезпечує пiдвищення бiологiчного потенцiалу грунту, активiзує процеси перетворення органiчної речовини i формування гумусу. Дослiднi данi, отриманi в рiзних грунтово-клiматичних зонах, показують, що одно- i дворiчне використання багаторiчних трав сприяє значному зростанню вмiсту в грунтi гумусу. Тривалiсть їх пiслядiї на гумусовий стан грунту становить 3—5 рокiв. Це слiд пам’ятати, освоюючи грунти з низькою родючiстю. Широке застосування хiмiчних заходiв боротьби з бур’янами, шкiдниками та хворобами значною мiрою зумовлює забруднення довкiлля, негативно впливає на людину, фауну, потребує вкладання значних коштiв. З огляду на це великого значення набувають агротехнiчнi заходи боротьби, особливо це стосується сiвозмiн. Кормовi сiвозмiни створюють умови для бiльш повного знищення бур’янiв, надто багаторiчних, якi з’являються за тривалого вирощування культур на тому самому мiсцi (це частiше буває у польових сiвозмiнах), а також зменшення кiлькостi хвороб та шкiдникiв сiльськогосподарських культур. Значення кормових сiвозмiн полягає ще й у тому, що вони забезпечують вирощування на однiй площi протягом року — два, а на зрошуваних землях — i три врожаї, що пiдвищує коефiцiєнт використання сонячної радiацiї, а отж
Завантажити реферат