Сторінка
2

Кормовi сiвозмiни — основа iнтенсифiкацiї кормовиробництва

е, продуктивнiсть гектара рiллi зростає в 1,5—1,8 раза. Це дає змогу створити разом з посiвами багаторiчних трав рацiональний зелений конвеєр, який дiє залежно вiд зони 190—220 днiв, i довести виробництво кормового протеїну до 800—1200 кг/га площi кормової сiвозмiни. Отримання двох-трьох урожаїв у кормовiй сiвозмiнi забезпечується за рахунок насичення промiжними (не основними) посiвами кормових культур (сумiшок). Їх залежно вiд бiологiчних властивостей i технологiї вирощування подiляють на озимi, пiсляукiснi, пiсляжнивнi та пiдсiвнi i вирощують на полi у вiльний вiд основної культури промiжок часу. Озимi промiжнi культури висiвають у рiк збирання основної культури (ранньоосiннiй перiод), а врожай на корм збирають навеснi наступного року. Озимi є промiжними, бо ростуть i розвиваються у промiжний осiннiй та ранньовесняний перiоди i займають промiжне мiсце мiж двома основними культурами сiвозмiни. Пiдсiвнi культури — це тi, якi пiдсiвають навеснi пiд покрив основних культур, а врожай збирають того самого року (пiсля збирання основних культур) чи наступної весни. Пiсляукiснi промiжнi посiви — це культури, якi вирощують пiсля збирання культур на корм у поточному роцi i збирають, не чекаючи завершення вегетацiї. Пiсляжнивнi посiви вирощують пiсля збирання основних культур у поточному роцi, перiод їх вегетацiї має становити не менш як 70—100 днiв. Єдиної думки щодо вирощування промiжних посiвiв кормових культур немає. Попри велике кормове й агротехнiчне значення їх, серед фахiвцiв побутує хибна, на наш погляд, думка, що вони, мовляв, виснажують грунт, а отже, негативно впливають на врожайнiсть наступних культур. Проте це трапляється, коли як промiжнi вирощують чистi посiви, зокрема злаковi. Як ми вже зазначали, дослiдження показали: вирощування сумiшок, до складу яких входять бобовi види, що здатнi фiксувати азот з атмосфери, сприяє пiдвищенню родючостi грунту та значному полiпшенню його агрофiзичних властивостей. Причиною того, що промiжнi посiви кормових культур далеко не завжди дiстають належну оцiнку, є недостатня поiнформованiсть щодо їх створення, формування i впровадження у виробництво як у кормовому i бiологiчному, так i в агротехнiчному планi. В Українi озимi та ярi зерновi й овочевi культури за час свого розвитку використовують лише 45—60% вегетацiйного перiоду року, 60—65 — суми активних температур та 55—65 — суми опадiв, однорiчнi трави на зелений корм, — вiдповiдно, 30—35, 30—50, 45—50%. Отже, клiматичнi ресурси, поза сумнiвом, дають змогу вирощувати промiжнi культури пiсля збирання основних сiльськогосподарських рослин. Промiжнi посiви — це не лише додатковий повноцiнний врожай, а й позитивний вплив на врожай наступних культур. Постiйний рослинний покрив грунту впливає на посилену мiграцiю солей, на мiкробiологiчну активнiсть та мiкроклiмат приземного шару атмосфери. Густий покрив промiжних посiвiв захищає грунт вiд прямого сонячного промiння, зменшує швидкiсть вiтру й створює у приземному шарi повiтря пiдвищену вологiсть. Це особливо сприятливо впливає на мiкробiологiчну активнiсть грунту, полiпшення газообмiну та пiдвищення ефективностi агротехнiчних заходiв. Забур’яненiсть полiв зменшується завдяки додатковому обробiтку грунту, мiжрядному прополюванню та пригнiченню бур’янiв суцiльними посiвами. Промiжнi посiви залишають у грунтi багато кореневих решток i стернi, якi, повiльно розкладаючись, забезпечують наступнi посiви поживними речовинами. Своїм корiнням рослини промiжних посiвiв розпушують важкi i зв’язують легкi грунти, полiпшуючи їх водно-повiтрянi властивостi. Промiжнi посiви — це ще й ефективний протиерозiйний захiд. Усе це сприяє, зрештою, пiдвищенню врожаю наступних культур. Собiвартiсть продукцiї промiжних посiвiв є порiвняно низькою, адже замiна глибокої оранки на мiлку, передпосiвної культивацiї на боронування i зменшення кiлькостi мiжрядних обробiткiв знижують затрати працi, до цього можна додати ще й економiю добрив. Промiжнi посiви за порiвняно короткий час забезпечують, залежно вiд зони, вiд 100 до 250 ц/га зеленої маси, що є додатковим джерелом високоякiсних i дешевих кормiв тодi, коли зелених кормiв зазвичай не вистачає. За умови дотримання технологiї вирощування вони вiдзначаються збалансованiстю кормiв, складом незамiнних амiнокислот, вiтамiнiв, макро- та мiкроелементiв. Промiжнi посiви (особливо пiсляукiснi та пiсляжнивнi) мiстять бiльше, нiж основнi, бiлкових речовин i менше — клiтковини. Полiпшення хiмiчного складу їх урожаю зумовлене впливом агроклiматичних умов другої половини лiта, зокрема скороченням тривалостi денного освiтлення, полiпшенням водозабезпечення та умов живлення, передусiм азотом (завдяки збiльшенню влiтку вмiсту в грунтi нiтратного й амiачного азоту). Зеленi корми промiжних посiвiв найбiльш повно вiдповiдають бiологiчним потребам тварин i протягом усього перiоду використання характеризуються високою якiстю. Hе випадково корми з них часто називають “зеленими концентратами”. Однiєю з важливих умов поширення промiжних посiвiв у господарствах є добiр найбiльш продуктивних i цiнних як корми культур. Вони мають вiдповiдати таким вимогам: швидко рости i забезпечувати повноцiнний урожай, придатний для використання у рiзнi фази вегетацiї рослин; бути маловимогливим щодо тепла, свiтла, вологи та стiйким проти осiннiх приморозкiв та iнших несприятливих умов зростання; мати короткий вегетацiйний перiод, не знижувати, а, навпаки, пiдвищувати врожай наступних культур. Головним показником у цьому перелiку є їхня вимогливiсть до основних факторiв росту й розвитку (температури, свiтла, вологи