Сторінка
1

Вирощування буряків

Осінь — пора збирання врожаю цукрових буряків, сівби озимих культур, зяблевої оранки . Турбот у землеробів вистачає, як завжди. Урожай коренеплодів цукрових буряків вас не задовольняє, торік узимку прогнозували одержати в півтора-два рази більше солодких коренів? Отже, саме тепер слід ретельно проаналізувати причини, через які не вдалося зібрати належний урожай коренеплодів.

Основними чинниками зниження урожайності цукрових буряків є:

- невдала ланка сівозміни;

- недотримання науково обгрунтованих систем основного обробітку грунту та системи удобрення;

- завелика чисельність шкідників навесні та зрідження густоти рослин;

- підвищена забур’яненість посіву;

- інтенсивне ураження збудниками плямистостей листя;

- масова поява шкідників улітку (попелиці, совки, щитоноски, мінуючі мухи та міль тощо);

- недостатнє зволоження в критичні періоди розвитку та інші.

Крім того, останнім часом ви стали покладатися переважно на хімічний метод захисту культури. А за такого способу розв’язання цієї проблеми неврахування будь-якої “дрібниці” ускладнює фітосанітарний стан посіву.

Тож радимо дотримуватись інтегрованої системи захисту посівів цукрових буряків.

Інтегрована система захисту рослин — це раціональне використання заходів у певній послідовності з урахуванням структури популяцій в агроценозах та визначення ступеня загрози як від окремих видів, так і від комплексу шкідливих організмів для обмеження їх шкідливості до економічно невідчутного рівня.

Концептуально модель інтегрованого захисту посівів цукрових буряків складається з таких основних елементів:

максимальне використання стійких сортів проти окремих видів, груп чи комплексів шкідливих організмів та агротехнічних заходів, що обмежують чисельність шкідливих організмів;

аналіз інформації про домінуючі види шкідливих організмів і ступінь їх загрози, яку містять прогнози Держголовзахисту та власні дані осінніх і весняних обстежень полів і місць зимівлі фітофагів;

попереднє планування системи заходів захисту культури та коригування відповідно до фактичного фітосанітарного стану кожного поля;

систематичний моніторинг та оцінка фактичного фітосанітарного стану культури в різні фенологічні періоди та календарні строки й прийняття рішень щодо вживання належних заходів, зокрема, застосування пестицидів;

оцінка ефективності проведених заходів і рівня їх достатності;

визначення економічної доцільності й екологічної безпечності проведення заходів.

Інтегрована система захисту посівів цукрових буряків і насінників від шкідливих організмів можлива за високої культури землеробства, відповідного рівня кваліфікації спеціалістів, дотримання технологічної дисципліни вирощування культури та достатнього матеріально-технічного забезпечення господарства.

Основні елементи інтегрованого захисту посівів цукрових буряків осінньо-зимового періоду наведено нижче.

У сівозміні. Не допускати порушення встановленого чергування культур і технологічних вимог щодо їх вирощування, що зменшує засмічення полів бур’янами, обмежує розмноження грунтових шкідників (коваликів, личинок хрущів, хлібних жуків, кореневої бурякової попелиці, бурякової нематоди) та розвиток збудників коренеїда, звичайної парші, гнилей коренеплодів. Розвиток більшості шкідників трофічно пов’язаний з іншими культурами й бур’янами. Так, совки, лучний метелик, сірий і чорний довгоносики, ковалики, польові клопи розвиваються на багаторічних бобових травах і кореневищних бур’янах. Лободові, гречкові, айстрові (складноцвіті) та інші бур’яни, що ростуть на полях сівозміни, уздовж доріг, лісосмуг і неорних ділянок, зумовлюють розвиток блішок, щитоносок, довгоносиків, попелиць, цикадок тощо. А тому боротьба з бур’янами на всіх полях сівозміни обмежує розмноження цих шкідників і розвиток хвороб солодких коренів.

Цукрові буряки повторно висівати на полі можна не раніше як через 3–4 роки, в іншому разі значно погіршується фітосанітарний стан полів.

Кращим попередником для цієї культури є озима пшениця після чорного та зайнятого пару, гороху.

В зоні поширення бурякової нематоди та підвищеної зараженості (4–10 цист на 100 см3 і з наявністю в них 200–700 личинок) буряки слід повертати на попереднє поле не раніше як через 4 роки, а за 2–3 роки до цього на таких полях потрібно вирощувати культури, що істотно зменшують чисельність паразита. У таких випадках кращим передпопередником є багаторічні трави, горох, картопля, кукурудза на зелені корми або силос, а попередником — озиме жито чи пшениця. Ці культури, якщо в них немає бур’янів, стимулюють вихід личинок із цист, але не забезпечують їхнього нормального розвитку. Ефективним є вирощування проміжних культур (ріпак, гірчиця, редька) після збирання попередника та заорювання їх через 50 днів після появи сходів.

Однією із важливих ланок у комплексній інтегрованій системі захисту посівів цукрових буряків від бур’янів є основний обробіток грунту. Його проводять залежно від типу забур’яненості поля і погодних умов за різними схемами. Якщо на полі переважають однорічні бур’яни, а зволоження грунту достатнє, то найефективнішим є напівпаровий зяблевий обробіток (післязбиральне лущіння стерні, оранка в серпні та кілька поверхневих обробітків для знищення сходів бур’янів).