Сторінка
1

Медовий листок

Метод розмноження зеленими живцями

Найкраще для цього придатні коренепаросткові пагони, отримані з кореневищ маточних рослин. У якості живців доцільно використовувати верхівки пагонів. Розмір живців — не менше 6–7 см із двома-трьома міжвузлями. Для живцювання можна брати й бічні пагони. Однак відсоток укорінення в таких живців нижчий, ніж у коренепаросткових.

На батьківщині, в Південній Америці, стевія є багаторічною рослиною, що відновлює ріст від кореневищ після періоду спокою. В умовах України кореневища взимку вимерзають, тому восени, після збирання надземної маси, їх слід викопати й зберігати в приміщенні.

Викопування кореневищ та підготовка до зберігання. Викопувати та укладати кореневища на зимове зберігання починають за настання стійких температур не вище 5°С. Висота зрізу рослин не має бути меншою ніж 5 см. У момент збирання маса кореневищ стевії сягає в середньому 60–100 г і становить близько 20–25% загальної маси рослини. Бажано закладати на зберігання кореневища, на яких уже до моменту закладання чітко позначилися бруньки відновлення. Виймати кореневища з грунту потрібно з грудочкою землі та укладати в тару (ящики) на шар грунту завтовшки 5 см. Не слід допускати розриву в часі між викопуванням кореневищ і укладенням їх у тару, щоб уникнути підсушування або підв’янення кореневої системи (бруньки на кореневищах всихають і стають нежиттєздатними). В тару кореневища укладають в один шар і пересипають грунтом, щоб коренева система була закрита, а над поверхнею грунту були лише “пеньки” від залишків основного пагона.

Зимове зберігання. Стевія належить до рослин із вимушеним спокоєм, тому зимове зберігання кореневищ має проходити за оптимальних стабільних кліматичних умов. Не можна допускати як пересихання, особливо верхнього шару, так і перезволоження субстрату з кореневищами. За відносної вологості повітря 80–85% і температури 5…8°С вологість грунту треба підтримувати в межах 20%. Будь-яке відхилення від оптимального режиму зберігання спричинить або загибель кореневої системи, або передчасне відростання пагонів.

Важливий для зберігання кореневищ вибір субстрату. Кореневища можна зберігати в грунті. Якщо він важкого механічного складу, щільний і запливаючий, то кореневища в ньому зберігатимуться погано навіть за оптимальних умов. У такому разі грунт слід зробити легшим, повітропроникнішим, додавши до нього пісок, торф, перліт або помістити кореневища в інші, не грунтові, субстрати: суміш грунту з піском у співвідношенні 3:1, а ще можна закладати кореневища в чистий пісок, перліт і тирсу (тирса — найгірший із перерахованих субстрат).

Кореневища можна зберігати без тари в підвалі на підлозі. Для цього роблять підстилку завтовшки 3–5 см із грунту й субстрату, на який кладуть в один ряд кореневища, присипаючи їх зверху.

Режим пробудження та нарощування живців. З наближенням строків живцювання (кінець січня — початок лютого) ящики з кореневищами переносять із місць зберігання в теплицю, перебирають, відбраковують загиблі. На життєздатних кореневищах не поспішають зрізати під корінь “живі пеньки” (залишки) торішніх основних стебел, тому що, по-перше, можна пошкодити бруньки біля їхньої основи, а по-друге, іноді на відстані до 3–5 см від основи “пеньків” можуть відростати пагони із сплячих бруньок, які можна використати безпосередньо як живці. Готують суміш грунту з додаванням піску або перліту й невеликим шаром насипають її на дно ємності, зверху укладають кореневища на невеликій відстані одне від одного, засипають готовою сумішшю, ущільнюють і поливають. Температуру повітря в теплицях або інших приміщеннях підтримують у межах 20…24°С, освітленість — 8–9 Клк. Кореневища періодично поливають, щоб вологість суміші утримувалась на рівні 50–60% від повної вологоємності.

Заготівля живців. Після відростання живці найкраще заготовляти в ранкові години, коли тканини рослин містять великий запас води. Оптимальним строком живцювання вважається середина березня — початок квітня. Та, щоб одержати велику кількість розсади, до живцювання приступають наприкінці січня — на початку лютого. Під час заготівлі живців не можна допускати їхнього підсихання й прив’янення. До садіння живці зберігають накритими вологим матеріалом (мішковина, марля, тканина). Висаджувати бажано відразу ж після їхнього нарізання. Зберігати живці до наступного дня у воді не можна, бо вони почорніють і стануть не придатними для розмноження.

Для зниження транспірації, особливо у живців з великими листками, листкові пластинки укорочують на одну третину. Нижній зріз у живців безпосередньо перед висаджуванням роблять під брунькою.

Підготовлені живці на 2–5 секунд занурюють у розчин стимулятора росту. Обробляють їх у невеликому скляному або порцеляновому посуді, заповнюючи його розчином на 2–4 см. Обробляють стимуляторами тільки нижню частину живців. Живці, які заготували в ранню фазу розвитку, обробляють швидко — 2–3 секунди, ті, що пізніше, — витримують до 5 секунд.

Висаджують живці за схемою 5 х 5 або 4 х 5 см, глибина — 1,5–2,0 см. Потім їх добре поливають, і посадкові ємності накривають світлою поліетиленовою плівкою, агроволокном або склом. Якщо погода сонячна, ємності притінюють.

Укорінення живців. Як субстрат для укорінення живців можна використати перліт, річковий пісок або суміш піску з перлітом у співвідношенні 1:3, 1:5, суміш торфу та піску (1:1 або 1:3). Якщо розсаду вирощували без пересаджування, перед садінням у відкритий грунт доцільно використати такий субстрат: рослинний грунт, перліт — пошарово, де на грунт зверху підсипають шар чистого перліту, завтовшки 1,5–2 см. Якщо ж у період дорощування рослини потребують пересаджування, то краще використати субстрат: перліт + пісок, який, маючи високу пористість, убезпечує від травмувань кореневу систему рослин під час пікірування розсади. Товщина шару субстрату — 8–10 см.