Сторінка
1

Конституція великої рогатої худоби як міра гармонії будови її тіла

Поняття конституції тварин виходить із уяви про цілісність організму, про наявність конкретних властивостей, які можуть бути використані для узагальненої його характеристики і водночас дадуть змогу об’єднати окремі особини із схожими якостями в групи. Роль цілісності організму в еволюції і в селекційному процесі безперечна, тому проблема конституції тварини привертає увагу багатьох дослідників. Відмінності в спеціальностях, а отже, і в підходах учених, зайнятих розробкою цієї проблеми, породили розбіжності у трактуванні поняття “конституція тварини”. Нерідко її розуміють як характеристику життєстійкості тварини, стійкості до несприятливих чинників та здатності до акліматизації (М. М. Колесник, 1969). Тісно пов’язана з конституцією тварин їхня природна резистентність (Ф. Ф. Ейснер). За Дюрстом (1936), конституція — це результат адаптації організму, забезпечений рівнем інтенсивності обміну речовин. Конституція — морфологічна основа адаптації та рівноваги між організмом і середовищем (І. П. Шейко та ін., 1998). На нашу думку, конституція тварин має визначатися як стан морфологічної та фізіологічної систем, що свідчить про її індивідуальність та поглиблює останню за іншими ознаками, що характеризують особину. Тип конституції — це оптимальний для внутрішньої та зовнішньої організації тварини підсумок взаємодії генотипу особини і навколишнього середовища, який забезпечує специфічну, своєрідну стійкість функціонування організму як єдиного цілого. Серед численних зоотехнічних класифікацій типів конституції найбільшого поширення в практиці української зоотехнії набула класифікація П.М. Кулешова та М. Ф. Іванова. Згідно з нею тварин візуально поділяють на міцний, щільний, ніжний, грубий і пухкий типи будови зовнішніх форм. Ця класифікація досить умовна, оскільки за її критеріями більшість тварин мають проміжний чи змішаний типи. Зоотехнікам важко візуально визначити за сукупністю ознак тип будови, особливо — “ніжний-щільний”, “ніжний-пухкий”, “грубий-пухкий”. Спеціалісту потрібно формалізувати суб’єктивні ознаки. Інакше кажучи, фахівцям потрібна більш проста, точна та об’єктивна оцінка типів конституції тварин. Нами розроблено метод визначення конституційного типу великої рогатої худоби, в основу якого покладено одне з теоретичних положень точних наук — правило “золотої пропорції” Піфагора (патент на винахід №32788А від 15.02.2001). Ця пропорція, або “золотий переріз”, дає змогу визначити міру гармонії об’єкта, що його вивчають або створюють. Вона являє собою певну межу гармонії природи, є еталоном не лише для багатьох творів мистецтва, а й визначає закономірності розвитку організмів; її присутність відзначають грунтознавці, хіміки, геологи та астрономи; її критерії сприймаються як підгрунтя досконалості й самоорганізації природи. Гармонія інтерпретується як співмірність частин, злиття різних компонентів об’єкта в єдине органічне ціле. Стосовно тваринного світу гармонійно складена особина розглядається як результат синхронної, інтегрованої дії генів, обміну речовин організму, тобто є достатньо підстав для твердження, що конституція тварин різних статей тісно пов’язана з функцією їх органів (Д. Т. Вінничук, 1993). Гармонія будови тіла виступає рівновагою протидій, тобто, зрештою, рівновагою, яка настала в усьому організмі. Отже, ступінь міцності організму встановлюється за рівнем гармонії будови тіла тварини. Правило “золотої пропорції” Піфагора формулюється так: відрізок АС відноситься до більшої його частини АВ так, як більша його частина АВ відноситься до меншої ВС (АС : АВ = АВ : ВС). Це відношення приблизно дорівнює 5/3, точніше 8/5 (1,60), 18/8 (2,25) і т. д. Математичний аналіз показав, що “золота пропорція” є величиною ірраціональною, тобто неспівмірною, її не можна уявити у вигляді відношення двох цілих чисел, вона відповідає простому математичному виразу (1 + 5) : 2. Зовнішній прояв гармонії у тварин тривимірний: висота — ширина — довжина. Тулуб тварин ми розглядали у двох площинах: вертикальній та горизонтальній. Співвідношення частин тулуба враховувалося як всередині площини, так і між площинами. Тому щодо зоотехнічної термінології це правило можна читати так: висота в холці тварини (АС) відноситься до половини косої довжини тулуба (АВ) так, як половина косої довжини тулуба (АВ) відноситься до ширини в клубах (ВС). Використання “золотої пропорції” дає змогу на практиці встановлювати міру зміни співвідношень, значення відхилень від норми суворо збалансованої системи ознак розміру. Такий підхід узагальнює анатомо-фізіологічні особливості організму. Рівень гармонії виступає як інтегральний показник, адже відношення промірів представлено у вигляді пропорції, середні члени якої тотожні. У результаті стає можливим знаходження гармонійного співвідношення статей тварини. У підходах до класифікації типів екстер’єру і конституції вихідною точкою було те, що селекційно-господарською метою розведення великої рогатої худоби є досконалість, яка досягається через оптимальне співвідношення числових характеристик елементів форми і являє суть переваг особини. Встановлення типів конституції великої рогатої худоби з урахуванням гармонійності розвитку будови тіла має у своїй основі міркування про те, що анатомо-метричні показники структури тіла і статей тварини включають міцність, спряженість та характерність. Для визначення міри гармонійності будови тіла великої рогатої худоби запропоновано використовувати три проміри, які поширені в практиці тваринництва і мають різну вікову мінливість показників, що дає змогу помічати характерні особливості будови тіла тварин. У бугаїв беруть такі проміри: 1. Висота в холці, ВХ (відрізок АС) — від вищої точки холки до землі. 2. Коса (навскісна) довжина тулуба, КДТ (відрізок АВ) — палицею, від плечолопаткового зчленування до заднього виступу сідничного бугра (у розрахунках використовується половина значення цього проміру). 3. Ширина грудей, ШГ (відрізок ВС) — у найвищому місці по вертикалі, дотичній до заднього кута лопатки (її хрящу). У корів перші два проміри є ідентичними виміру бугаїв; третій — ширина в клубах, ШК (відрізок ВС) — береться між найдальшими точками клубів. Зміна промірів пояснюється намаганням врахувати відмінності за ознакою “статевий диморфізм”. Висота в холці характеризує вертикальну площину тулуба тварин, а проміри довжини (1/2 КДТ) та ширини (ШК або ШГ