Сторінка
3

Коли “гільйотина” неефективна або “Безкровне” оздоровленн ВРХ

- Гематологічні дослідження І-групи раз на 6 місяців з подальшим вибракуванням корів із високим лімфоцитозом.

- Серологічне дослідження (РІД) УЗ-групи, переведення інфікованих тварин в І-групу.

- Ізольоване вирощування молодняку. Випоювання новонародженим телятам молока/молозива від корів, вільних від вірусу. Виявлення внутрішньоутробного зараження телят ВЛВРХ, переведення їх на відгодівлю.

У результаті “чищення” від лейкозу череди московські фахівці встановили, що під час пересадження ембріонів від інфікованих і навіть хворих на лейкоз високопродуктивних корів-донорів реципієнтам, вільним від ВЛВРХ, інфекція не передається. Корови-донори утримувалися на ізольованій (3 км) фермі і поповнювалися тваринами виробничої череди з надоєм 7–11 тис. кг молока, що у ході регулярних серологічних досліджень мали позитивну відповідь на РІД.

Через 15 років в одному з колгоспів Владимирської області у той самий спосіб удалося не лише очистити череду від лейкозу за 3 роки, але й підняти надої з 6,3 до 7,7 тис. кг завдяки першочерговому вибракуванню низькопродуктивних інфікованих корів.

Контролювати особисті подвір’я набагато складніше, ніж сільськогосподарські підприємства, і тому акцент боротьби з лейкозом має бути спрямованим на роз’яснювальну роботу. Селянин — не ворог своїй худобі, треба тільки підказати йому правильну поведінку в боротьбі з лейкозом.

Двічі на рік, разом з результатом дослідження домашньої худоби на наявність ВЛВРХ, ветеринарні служби можуть видавати власникам корів листівку-пам’ятку з елементарними роз’ясненнями і порадами:

не випасати разом інфікованих і здорових тварин;

проводити двічі на рік очищення і дезінфекцію приміщення для корови підручними засобами, боротися з паразитами;

подумати про майбутню заміну інфікованої тварини;

попередити зараження новонародженої телички через випоювання пастеризованим молозивом/молоком з першого дня;

здійснювати ізольоване вирощування молодняку;

уникати “ручного” парування корови з биком.

Недотримання цих правил може призвести до лейкозних ускладнень в інфікованої тварини і поширення захворювання на худобу інших приватних власників ВРХ.

На державу надійся, а сам пильнуй!

Лейкоз великої рогатої худоби набув загальнодержавного масштабу. Чому проблема здоров’я череди повинна цікавити тільки її хазяїв? Завжди можна ухилитися від проведення діагностичних досліджень, якщо вони пов’язані з додатковими витратами нашого небагатого власника тварин. Легше відкупитися від ветеринарного інспектора або поставити хрест на розведенні худоби, аніж намагатися боротися з хронічною інфекцією, а заодно — з нерентабельністю виробництва м’яса і молока.

Державна програма “Антилейкоз” повинна включати систему заходів, що дають змогу очищати вітчизняні череди від ВЛВРХ без зменшення її чисельності. Це конче потрібно для того, аби вивести ферми України з “лейкозної тіні”, припинити “скидання” поголів’я в лейкозну “яму”, гідно підготуватися до входження в загальноєвропейський ринок.

Серологічні і гематологічні дослідження крові мають залишатися обов’язковими, регулярними і безкоштовними. Для господарств, які оздоровлюються, можуть бути передбачені пільгові умови закупівлі здорового молодняку й ембріонів. Безкоштовно (за аналогією з програмою анти-СНІД) і в достатній кількості ветеринарні служби господарств і практикуючих фахівців мають забезпечуватися одноразовими рукавичками для ректальних досліджень, одноразовими шприцами (або хоча б голками) для ін’єкцій. Копійчана економія на одноразових інструментах призводить до витратних протиепізоотичних заходів.

Організація ізольованого утримання інфікованих тварин, вибракування гематологічно хворих, “м’яке зачищення” по закінченні продуктивного періоду, одержання здорового молодняку і пастеризація молока від заражених тварин вирішать проблему невиправданих втрат. Від особливо цінних і зникаючих порід тваринницьких племінних заводів, що потрапили в розряд серопозитивних щодо ВЛВРХ, може бути організований збір ембріонів і їхнє пересадження вільним від інфекційних хвороб реципієнтам для одержання здорового приплоду. Імпорт ембріонів від високопродуктивних донорів може компенсувати вибракування малоцінного зараженого поголів’я. Уважне ставлення до природи існування корови — запорука її здоров’я. Легкі, протягом усього року провітрювані ферми з безприв’язним утриманням худоби повинні прийти на зміну добротним, задушливим фермам-“бомбосховищам” радянського періоду, де гнойові випаровування виїдають очі. Як кажуть американські скотарі, ферма має бути зручна для худоби, а не для людини.

Про ветеринарну службу держава згадує, коли з’являється реальна загроза здоров’ю громадян. Хронічні захворювання тварин цікавлять наші планувальні органи меншою мірою. Завжди залишається можливість імпортом продуктів харчування компенсувати спад виробництва тваринництва. Про серйозні епізоотологічні дослідження в умовах залишкового фінансування профільних ветеринарних інститутів мова взагалі не йде. Тому порятунок “потопаючих у лейкозі” власників великої рогатої худоби — справа рук самих потопаючих.