Сторінка
4
Художник і раніше із захопленням писав види приморських міст. Його альбоми повні топографічно точних і художньо виразних замальовок всіх численних портових міст, де йому доводилося бувати. Ці малюнки служили потім тією пам'ятною книжкою, якою користувався художник при роботі над більшими полотнами. Подібні замовлення на виконання видів приморських міст і російських портів Айвазовский одержував неодноразово. У серію таких картин входили й види Севастополя, Одеси, Миколаєва, Керчі.
З особливим задоволення він писав Севастопольський рейд із красенями кораблями, що урочисто входять у бухту. Їх чіткі легкі силуети, гарний ажурний малюнок щогл відтворені в картині з абсолютною точністю, що зовсім не робить картину нудним кресленням. Зображуючи Одесу з боку моря, художник написав її освітленою місячним світлом, і картина наповнилася поетичним настроєм. Так, здавалося б, сухе офіційне замовлення під рукою майстра перетворив у художній твір.
Коли ж Айвазовський почав писати серію картин з історії великих морських боїв російського флоту, починаючи з баталій Петра, то фантазія художника, майстерність живописця з'єдналися зі бездоганними знаннями історії боїв і з точністю відтворення на полотні всіх особливостей корабельного оснащення й «поводження» кораблів під час бою. З високою художньою майстерністю й чуттям Айвазовський реконструював морські баталії XVIII століття: Гангутський бій, знаменитий бій у Хіоській протоці й бій при Чесмі, що відбулося в червні 1770 року. Перемога при Чесмі - одна із самих славних сторінок історії російського флоту часів російсько-турецької війни 1768-1774 років. Турецький флот, замкнений російськими кораблями в Чесменській бухті при нерівному співвідношенні сил, був повністю розбитий. Адмірал Г. А. Спиридрнов доносив: « Флот зупинили, розбили, розламали, спалили, на небо пустили, потопили, у попіл пустили».
Пам'ять і біль про ці події й втрата ніколи не залишала художника. На схилі життя, в 1983 році, він написав картину “Малахів курган” і на звороті її зробив напис: «Місце, де смертельно був поранений Корнілов». Роком раніше створив полотно-спогад “Корабель «Марія» під час шторму. Це був флагманський корабель адмірала Нахимова, на якому він командував Синопським боєм.Події російсько-турецької війни 1877-1878 років також не минули Айвазовського. Він уважно стежив за військовими подіями, відгукуючись на них своєю творчістю. У його майстерні знову виникали картини про бої російського й турецького флотів, що відтворювали мальовничу хроніку подій. Одна з них зображувала тепер уже не вітрильний корабель, але пароплав – «Великий князь Костянтин» на Сухумском рейді під час мінної атаки”.Після закінчення Балканської війни Айвазовський рідко звертався до батального жанру. Дружба Айвазовського з російським морським флотом не переривалася протягом всього життя художника.
У повній зрілості свого таланта, коли кожна його картина, що з'являлася на виставці, зустрічалася зі схвальним інтересом і з ентузіазмом, коли художник ледь устигав виконувати замовлення на нові й нові добутки, коли він був обласканий увагою глядачів, художньої критики й самого імператора, Айвазовський зненацька для навколишніх прийняв рішення залишити Петербург і назавжди оселитися в рідній Феодосії.
Для Айвазовского не було землі кращої, чим його рідні краї, хоча природа Феодосії в порівнянні з розкішними пейзажами Південного Криму скупа й сувора. Запрошуючи до себе одного з гостей, Айвазовський писав: «Дуже буду рад, якщо ви відвідаєте нашу Феодосію , що після південного берега провадить на всякого смутне враження».
Звичайно, художникові необхідно було жити біля моря, про яке він розповідав своїм живописом, з яким, напевно, розмовляв щодня, як з живою людиною. Але йому також важливо було почувати свою незалежність від постійної, а часом стомлюючої уваги академічного начальства, імператорського двору, високих замовників.
Найбільша кількість пейзажів у найбагатшій творчій спадщині художника пов'язане із зображенням Чорного моря й кримської природи. Він писав Аю-Даг і гурзуфский берег у різні моменти дня й ночі, у неуважному денному висвітленні й під таємничим світлом місяця. Дорогу на Ялту й саме місто він зображував безліч разів. Георгіївський монастир і скелі в його околицях були одним з найбільш частих його сюжетів. Саме ж Чорне море - бурхливе або ласкаво-спокійне - є присутнім у кожному кримському пейзажі Айвазовського.
Щороку, а іноді й кілька разів протягом року художник їздив у Петербург, Москву або за кордон, але, як усякий мандрівник, неодмінно повертався додому. «Це почуття або звичка - моя друга натура. Зиму я охоче проводжу в Петербурзі, але ледве повіє навесні, мене тягне в Крим, до Чорного моря», - признавався Айвазовський.
У тільки що відбудований будинок навесні 1848 року Айвазовський привіз молоду дружину Юлію Яківну Гревс, англійку по походженню, дочку петербурзького лікаря. Вона була юна, гарна й широко освічена.
1840-1860-і роки були щасливою життєвою й творчою порою Айвазовського. В 1850 році він показав спочатку в Петербурзі, потім у Москві тільки що закінчену картину “Дев'ятий вал”. З моменту її появи вона стала самої знаменитої з його картин. Натиск бури, протиборство людей грізної стихії, захват боротьбою, розпач перед загибеллю й надія на порятунок – усе є на цьому полотні. У щасливі моменти творчого підйому створюються такі добутки. Ціла серія «бур» з'являється в Айвазовського – “Сигнал бури”, “Наближення бурі”,” Буря на морі вночі”. Вони чергуються із зображенням спокійного елегійного моря – “Ранок, Морський вид”, “Вид Криму”, “Гурзуф уночі”.
Напружено й схвильовано працював Айвазовський у своїй майстерні у Феодосії протягом весни, літа й осіні, а взимку відправлявся з виконаними картинами в Петербург для відкриття там чергової виставки своїх добутків. Протягом життя їм було влаштовано більше 120 персональних виставок. Він відкривав їх не тільки в російських столицях, але й у багатьох губернських містах - Одесі, Києві, Харкові, Миколаєві, Керчі, Феодосії. Для тих років це було явищем зовсім незвичайним.
Завдяки старанням Айвазовського і його наполегливості був розширений й упоряджений феодосійський порт, що дало роботу багатьом жителям, і проведена залізниця у Феодосії.
Завантажити реферат