Сторінка
7
Вільний розпис фарбами із згустком. За останнім часом одержала широке поширення розпис фарбами з різних груп барвників із застосуванням згустки із траганта, крохмалю або сальвитози. Як й у випадку застосування в якості згустки складу, що резервує, ці згустки дають можливість працювати фарбами по тканині без застосування складу, що резервує, для обмеження колірної плями.
Застосування для розпису щетинних кистей, ватяних і губчатих тампонів, накладення кольорів на кольори дозволяють використати найрізноманітніші прийоми оформлення тканин. Прозора фактура малюнка дуже підходить для оформлення легких тканин, особливо капрону. При цьому способі оформлення, що відрізняється широкими колористичними можливостями, надзвичайно збагачується тканина й разом з тим зберігаються природні якості волокна - його блиск, пружність і т.п.
Яркість й насиченість фарби можна регулювати кількістю уведеної в неї згустки. Якщо фарба виявиться занадто густий і погано буде сходити з кисті, її можна розбавити кип'яченою водою, при цьому її потрібно добре розмішати.
З'єднуючи розпис рідкими, що злегка розтікаються фарбами з розписом більше густими, можна досягти цікавих художніх ефектів у розробці квіткового орнаменту, у покритті фонових площин й облямівки.
Розділ III. КОМПОЗИЦІЯ.
Створення добутку декоративно-прикладного мистецтв-складний творчий процес: художник втілює свій задум, свою художню ідею засобами даного виду мистецтва. Основа цього творчого процесу- пошуки гармонії композиції, орнаментального ритму, кольорів і матеріалу.
Композиція декоративного текстильного добутку це ритмічно організоване членування його площини, коли всі орнаментальні або образотворчі елементи виконані в єдиних художніх і технічних прийомах і підлеглі загальному художньо-декоративному задуму. Інакше кажучи, це внутрішній взаємозв'язок матеріалу, художніх засобів й ідейно-образного змісту.
«Формальні прийоми композиції у всіх художньо повноцінних добутках коштують у тісному зв'язку з основним ідейним задумом художника, з усім його художньою мовою, емоційним складом його натури. Робота над композицією полягає у свідомому знаходженні композиційних рішень у кожному окремому випадку залежно від поставлених собі художником завдань, від усього його творчого відношення до миру»1.
В значного ступеня характер композиції визначається ритмом - одним з найважливіших художніх засобів створення твору декоративно-прикладного мистецтва.
Ритм — це закономірне чергування порівнянних елементів малюнка, що сприяє досягненню ясності й виразності композиції, чіткості її сприйняття. З ритмічним початком людин постійно зіштовхується, спостерігаючи природні явища: у природному розподілі листів на стеблах рослин, у чергуванні хвиль, що набігають, колах, що розходяться по воді від кинутого каменю. Велика роль ритму в музиці. Існують свої системи в простій ритміці народної пісні, що складає з повторюваних куплетів, і в складній композиції симфонічного добутку, часом побудованого на основі тієї ж народної пісні, але збагаченої більше складними ритмічними варіаціями й різноманітною оркестровкою, що дають можливість додати тієї ж мелодії нове звучання, більше монументальне й значне.
Послідовний розподіл елементів композиції художнього твору - збільшення або зменшення відстаней між ними, зміна заповнювання візерунком до країв або середини виробу - також варіювання руху в певному ритмі.
Ритмічна побудова в текстильному малюнку досягається різними прийомами:
а) рапортним повторенням візерунка, при якому елементи композиції рівномірно чергуються на площині виробу на основі різного типу сіток. Сітка може бути побудована із квадратів, трикутників, ромбів або прямокутників, розташованих у певному порядку. Таке розташування найчастіше зустрічається в метрових декоративні й плательних тканинах. У штучних виробах цей прийом застосовують тоді, коли за принципом рапортного побудови вирішується середина, що закінчується гладкою облямівкою. На відміну від метрових тканин тут розмір і розташування рапорта повинні бути розраховані таким чином, щоб по краях виробу він укладався цілком. Навіть при дуже чіткій і простій сітці відмовляються від багаторазового повторення тих самих елементів на всьому полі декорованого виробу, часто розряджають або, навпаки, навантажують центр;
б) розташуванням елементів малюнка по убутному або наростаючому ритмі. Цей прийом можна простежити в стародавніх зразках народного мистецтва: у тканих і вишитих фартухах, рушниках, рукавах, поділах жіночих і чоловічих з характерним для них надзвичайним багатством ритмічних сполучень орнаментальних смуг. У найпростіших композиціях зі смуг створюється враження поступового витиснення одного кольорів іншим;
в) симетричною побудовою малюнка. Симетрію варто розуміти не тільки як дзеркальне повторення малюнка щодо вертикальної або горизонтальної осі. Вона може мати й діагональний напрямок або довільний нахил. Найчастіше ритмічну організацію малюнка спрощено розуміють тільки як симетричне двох- або чотириразове повторення якого-небудь мотиву. Як правило, при такій композиційній побудові виходять механічні стики в місцях з'єднання повторюваних орнаментальних груп. Із всіх можливих симетричних побудов найцікавіша зворотна симетрія, коли орнаментальна група повторюється щодо осі симетрії в переверненому на 180° зображенні. Малюнок повинен логічно розвиватися відповідно до задуманого рішення;
г) вільним розподілом орнаменту по всій площині прикрашає , що. У цьому випадку елементи, розташовані на протилежних краях вироби, урівноважені - вони подібні по величині й загальному силуеті. Це не виключає й таких рішень, при яких малюнком може бути заповнені тільки один кут або одна сторона писаної хустки, тканої скатертини, що вийшла серветки. Рівновага композиції в цьому випадку досягається колірним рішенням,
Ритмічно організований малюнок легко перетворюється в орнамент - основу композиції. Не слід думати, що орнамент тільки багаторазове повторення подібних елементів малюнка. На головній хустці або в невеликому килимі, наприклад, може бути зображена одна гілка, вільно вписана у квадрат або прямокутник. У ній не повторюється жоден квітка, жоден аркуш, але окремі групи, просвіти тла між ними, сам характер зображення сприймаються як орнамент, тому що вони утворять ритмічний повтор подібних між собою форм. Дуже важливого значення набувають гарне й чітке промальовування деталей, загального силуету й застосування мальовничих або графічних розробок, що збагачують малюнок.
Робота художника над новим добутком починається з вибору теми відповідно призначенню виробу. На даному етапі особливо важлива не тільки конкретна інформація, що втримується в зображуваних елементах, але й той декоративний образ й емоційний настрій, які художник прагне передати за допомогою різних художніх засобів.
Завантажити реферат