Сторінка
1
Навіть побіжне ознайомлення з тисячолітньою icтopiєю української церковної архітектури розкриває перед нами широке розмаїття як великих кам’яних архітектурних пам’яток, так i значно менших розмірами дерев’яних церков, побудованих у традиції української народної архітектури. Контраст між Софійським собором у Kиєвi та собором св.Юра у Львові цілком очевидний. Не менша відмінність між Спасо-Преображенським собором у Чернігові i каплицею Трьох святителів у Львові, між Успенською церквою у Львові i Всіхсвятською церквою в Киево-Печерській лаврі. Контрасти між Покровським собором у Харкові i Успенським собором у Володимирі Волинському, між Успенською церквою в Низкеничах i Миколаївським собором у Киеві, або між Преображенською церквою в Сорочинцях i собором Різдва Богородиці в Козельці зайвий раз підтверджують це широке розмаїття. Відмінності між Михайлівською церквою в селі Шелестів та церквою св.Юра в Дрогобичі, між 
Вознесенською церквою в Ясіні i Троїцьким собором у Новомосковському свідчать про ще більше розмаїття в будові місцевих дерев’яних церков. Ці відмінності можна простежити в загальній формі кожної будівлі, у формах її основних складників, наприклад бань, також у таких типових архітектурних елементах, як пілястри, карнизи, вікна й портали або в різноманітних деталях оздоблення. I всетаки, попри вci відмінності, ці будівлі разом з більшістю інших українських церков мають спільний характер, який радше відчувається, ніж усвідомлюється.
Тож велика розмаїтість зовнішнього вигляду українських церков зумовлюється розмаїтістю обрисів їхньої основи, а також багатьма просторовими варіантами над основою. Особливість тієї чи іншої форми плану i того чи іншого типу більш значущих i менш значущих складників будівлі зумовлена специфічними історичними, політичними, культурними й регіональними обставинами, які складалися протягом даного історичного періоду й на даному географічному обширі. На їхне усталення мали вплив також i уподобання замовників та будівничих храмів. Усе це сприяло виробленню специфічних стилів в apxiтектypi. Розглянемо чотири типові приклади народної арxiтектури. На крайньому заході України ми зустрічаємось iз лeмкiвcьким типом церков. Цей тип виpiзняєтьcя трьома пocлiдoвнo розміщеними верхами, причому центральний з них — найбільший об’емом, а західний, що над бабинцем, найвищий. На cxiд від лемківської архітектури ми зустрічаємося з бойківським типом церков, які також складаються з трьох послідовно розміщених вepxiв, причому центральний з них — найоб’емніший. Західний i східний склепінчасті верхи часто дуже подібні один до одного, хоч i мають незначні відмінності Як правило, вони нижчі від центрального.Третій тип гуцульський. Це церкви хрещаті в плат. Центральний верх в них концентричний й найвищий, а чотири інші на раменах хреста нижчі й зазвичай у формі гострого даху.
Четвертий тип церков, що переважае з істотними видозмінами на Поділлі, центральній i східній Україні, пов’язаний головно з бойківським типом церков. Церкви цього типу можуть мати три або п’ять вepxiв, розміщених за хрещатим планом i, як виняток — дев’ять, при цьому центральна баня височіе над рештою. Північні й південні верхи в церквах, хрещатих у плат, можна розглядати як додатки до функційно експресивнішої тридільної української церкви бойківського типу. Як приклади народної архітектури та її різноманітних регіональних проявів можна навести чимало варіантів, цих чотирьох типів церков, що належать до найавтентичніших українських споруд.
Незважаючи на відмінність не тільки в загальному вигляді цих церков, а також в їх детальних обрисах, абстракті геометричні схеми цих споруд свідчать про спільні по суті ритмічні взаємовідношення їxнix головних компонентів.
Завантажити реферат