Сторінка
2

Музичний фольклор у сучасній композиторській практиці

Розглядаючи процес переінтонування, не можна не зупинитися на методі так званого цитування народних мелодій. Часто термін "цитата" використовується не зовсім обгрунтовано. Якщо мова не йде про свідомий колаж, то навряд чи можна у музичному творі знайти певний фрагмент, який має чужорідний характер, органічно не вписується до контексту і виглядає, як пряма цитата. Як правило, звичайне цитування не має характеру механічного акту, воно надає використовуваній мелодії нову, не притаманну їй раніше функцію. У свою чергу, ця функція для композитора набуває більшої важливості, ніж саме цитування і конкретний зміст цитати. Нова роль зазвичай надає мелодії, що використовується, нового змісту в межах даної музичної форми, що ніяк не заперечує асоціативної сили такого цитування.

Як правило, цитування не буває абсолютно точним. Та чи інша неповнота, визначена композитором неточність є наслідком інтонаційного відбору, або початком творчого переінтонування. Таким чином, пасивне цитування фольклору та істинна творчість - речі несумісні. Композитор має, по суті, подолати народну мелодію як цитату, і тільки тоді вона може стати його власною музичною темою, виразником його власної думки, яка функціонує згідно законів його оригінального твору. Шляхи такого подолання несчисленні, непередбачувані і залежать від різноманітності музичних творчих стилів, художніх задумів та їх конкретних жанрових втілень.

Останнім часом активно використовуються радикальні засоби переінтонування, коли у композиторській мелодиці фольклорного походження синтезуються елементи та якості не одного конкретного народного твору, а багатьох різних, які принципово у фольклорній практиці не поєднувалися. Однак вони сміливо інтегруються завдяки творчому задуму художника. Явище інтегрованого переінтонування складне і заслуговує спеціального музикознавчого дослідження. Така інтеграція джерел може набувати самих несподіваних форм і виконувати різноманітні змістові функції. Їх асоціативна сила та образна могутність не просто підсумовується композиторами, але породжує нові якості музичного підтексту, сприяє поглибленню змісту, відкриває нові художні горизонти при створенні національно наповненої тематики. Це не формальний прийом, адже він доторкається глибин психології творчості. Його вивчення може призвести до збагачення змістового аналізу сучасної музики на противагу аналізу описовому, який обмежується зовнішніми сторонами музичного тексту.

Переінтонування може здійснюватися різними засобами. З одного боку - зовні мінімальні метаморфози - зміни тембру або темпу використовуваної мелодії. З іншого - більше вільне поводження: зміна композиції, відсікання окремих фрагментів цілого, самостійне доповнення взятого за основу народно-пісенного мелосу, використання лише частини голосів поліфонічного прообразу, відображення в оригінальному композиторському творі лише окремих елементів фольклорної стилістики, які найближчі даному індивідуальному стилю. Це може бати ладова закономірність, характерний мелодичний наспів, типовий ритмічний зворот, яскраве поліфонічне сполучення, виконавська специфіка, певні композиційні принципи.

Таким чином, переінтонування може набувати різних форм і розвиватися різними шляхами. Типологічно найбільш радикально протиставлені переінтонування просте (окремих пісень, окремих компонентів стилістично конкретних жанрів) і складне, яке синтезує риси багатьох і різних, у самому фольклорі не синтезованих, музичних стилів і жанрів. Всередині кожного із цих основних типів переінтонування зустрічається необмежена кількість підтипів та їх різновидів, ще не досліджених у певному теоретичному аспекті. Ми не ставили перед собою задачу давати їм апріорну класифікацію, натомість акцентуючи увагу на творчому характері та образному змісті того чи іншого типу переінтонування. Ще не вивчена проблема переінтонування як однієї із рушійних сил самого фольклорного процесу, а між тим переінтонування є перевіреним віками існування фольклору засобом виразу музично нового змісту. Це активний творчий процес, а для композиторів і потужний стимул нових творчих ідей.

Природна запрограмованість до переосмислення не може вважатися прерогативою фольклору. Переосмислено в музиці може бути все - або в результаті історико-соціальної еволюції мистецтва, або в результаті свідомого переінтонування - перероблення (пародії, напр.). Можна сказати, що і народний, і композиторський мелос завжди готові до переінтонування. Суттєво відмітити лише, що фольклорний мелос знає два види переінтонування - всередині своєї системи і в системі композиторської музики. Перенесення мелосу із однієї системи до іншої супроводжується, як правило, переінтонуванням. Яким би не був фольклорний образ, він не може не переінтонуватися в сучасному творі. Однак слід звернути увагу на те, що переінтонування - процес діалектичний, який містить у собі не тільки заперечення, але і утримування асоціативного підтексту фольклору, що перетворюється у новому контексті. До фольклору звертається ціла низка авторів, але результати такого звернення і перетворення у кожного свої. Вочевидь, справа не тільки у невичерпності фольклору і його потенційному різнобарв"ї, але і в своєрідності композиторських індивідуальностей, які звертаюється до народної творчості, в їх власній творчій силі, індивідуально неповторних художніх рисах.

Література:

1. Барток Б. Три лекции о венгерской народной музыке. - Цит. по кн.: Мартынов И. Бела Барток. - М.: Искусство. - 1996, с. 36.

2. Асафьев Б. Музыкальная форма как процесс. - Л., Музыка.- 1971. - 301 с.

3. Марков М. Искусство как процесс. - М.: Искусство, 1970.