Сторінка
2

Наукові напрями та школи в українській та російській етномузикології

З українських етномузнкологів погляди міграціоністів поділяв Ф.Колесса. Вперше і достатньо чітко його позиція визначилася у головній праці - "Ритміці українських народних пісень". У вступі, перших двох розділах та в підсумковому розділі Колесса міграційним впливам та запозиченням приділяє досить багато уваги, в тому числі - і літературним впливам. Такий метод порівнянь за аналогією - також типовий для міграціоністів. Але у працях вченого крім методики міграціоністської школи простежуються ще й риси еволюційного напрямку (він розглядає форми від простих до складних).

ІСТОРИЧНА ШКОЛА. Як реакція на недоліки міграціоністського методу і поглядів наприкінці XІX от. виникає історичний напрям. Очолив його відомий дослідник билин Всеволод Міллер (1848-1913). Де історичного напряму належали М.Сперанський (автор книги "Русская устная словесность", 1917), В.Перетц (у своїх працях сповідував залежність розвиток фольклору від поезії вищих культурних класів), П.йитецький (в своїх працях стверджував писемне, авторське походження дум), частково Микола Дашкевич (визначний знавець історії української літератури) та Л.Ємельянов.

Історична школа пояснює різницю в культурі і фольклорі різних етносів їх історичним побутом. Життя в певну історичну епоху і відображу цей історичний факт в народній поезії та утворює неповторні риси у змісті та формі. Стосовно походження фольклору представники історичної школи займали надто радикальну позицію. Більші частина фольклору та народний епос, на їхню думку, не творчість народу, а продукція суспільне еліти. В.Міллер д водив дружинно-княже походження билин, П.Житецький - що українські думи створені освіченими представниками козацтва.

Історичну школу вирізняє і така риса, як інтерес до соціологічних проблем. Звідси - увага не лише до твору, а й до соціального середовища, в якому він побутує. Вплив т кого ракурсу наукових досліджень на фольклористику був значним і плідним. Неперевершеними працями в цьому плані є "Професіональні народні співці й музиканти на Україні" К.Квітки та "Мелос української народної епіки" С.Грици.

Кожна з оглянутих шкіл має і здобутки і недоліки, особливо в загальнотеоретичних позиціях. Адже, жоден із методів фольклору не може самостійно забезпечити вивчення фольклору в цілісності. Науковець мусить орієнтуватися у всіх основних методах та школах, тоді його шлях буде правильним.

Література

1. Іваницький А. Українська народна музична творчість: Навч. посібник. – - К.: Наук. думка, 1990. - С.19-21.

2. Іваницький А.1. Українська музична фольклористика (методологія і методика): Навч. посібник. - К.: Заповіт, 1997. - С.131-138.

3. Колесса Ф. Українська усна словесність. - Львів: Просвіта, 1938. - С.

4. Емельянов Л.И. Методологический вопрссы фольклористики. - Л., 1978.

5. Азадовский М.К. История русской Фольклористики: В 2-х тт. - М., 1958. - Т.1.; - М., 1963. - Т.2.