Сторінка
3

Рок-музика як соціокультурне явище та її місце в сучасній художній культурі

Рок — це більше театр, ніж естрада, і будь-який рокер створює на сцені свій образ (точніше — імідж), що запам’ятовують і люблять шанувальники. Найчастіше і репертуар, і музичний стиль працюють виключно на створений образ. В арсеналі будь-якого рок-виконавця чимало складових, які відіграють важливу роль: костюм і грим, сценічна техніка, міміка, жести і пластика.

Рок-музика виникла і існує завдяки науково-технічному прогресу, без якого, звісно, вона не може функціонувати. Чималу роль у поширенні рок-музики відіграли радіоприймачі та магнітофони. У популяризації рок-н-ролу усе більшу роль почав відігравати і такий потужний засіб масової інформації, як телебачення. Найважливішим досягненням, що змінило обличчя й закони шоу-бізнесу, стало створення Музичного Телебачення (MTV, Musical television) — кабельного каналу США, який з серпня 1981 року цілодобово транслює лише музику — музичні відеофільми, відеокліпи, музичні новини, вікторини, інтерв’ю.

Окрім зв’язків із літературою, театром, іншими видами мистецтва, рок-музика мала вплив і, відповідно, зазнавала зворотного впливу на різні соціально-політичні явища і події. Прогресивні і розсудливі рок-музиканти боляче ставились до всіх людських гріхів, зокрема до хвороб, стихійних лих, техногенних трагедій, наркотиків. Виникали цілі рухи на кшталт «Рок-музика проти апартеїду», «Рок-музика проти насилля», «Рок-музика проти наркотиків» та ін.

Цілком зрозуміло, що музика — вище не тільки естетичне, але і соціальне. Також зрозуміло, що будь-яка музика поєднує: у процесі спільного музикування заражає своєю енергією, ритмом, почуттям високої духовності, що будиться нею сумом чи веселощами, реакцією інших слухачів. Тому, поряд з так званою серйозною музикою — класичною і сучасною, народною музикою минулого і наших днів, увага повинна бути звернена і на масові жанри (пісня, естрада), і на джаз, і на рок-музику.

І наостанку все ж таки треба визнати: в складній, суперечливій, калейдоскопічній картині сучасної художньої культури рок-музика посіла особливе місце. Це означає, що музичною культурою вироблено новий потужній засіб компенсації життєвих нагод, соціальної невлаштованості та незахищеності, емоційної недостатності, який був орієнтований на особливості молодіжної свідомості. Звичайно, в багатьох випадках ця компенсація була ілюзорною, багато в чому сприяла відриву молоді від реальної діяльності.

Сьогодні рок-музика вже в рамках більшого середовища — рок-культури — є одним із найвпливовіших музичних жанрів і чинить чи не найбільший вплив на молодь, живе серед неї і живиться нею. Тому дуже важливо знати цю музику, її можливості, естетику аби грамотно і професійно аналізувати всі зазначені вище явища.

Стосовно радянського року, то про нього серйозно заговорили після запису в США на початку 1986 р. подвійного альбому «Красная волна. Андеграунд» із піснями ленінградських рок-колективів «Аквариум», «Кино», «Алиса», «Странные игры». Він приніс популярність нашому року не тільки за кордоном, але й у себе на батьківщині, відбулося нарешті його «відкриття» через двадцять років після народження. Новоявлені цінителі і самозвані знавці поспішили оголосити рок «духовним наркотиком», «моральним СНІДом». Головним доказом було те, що рок-музика — чужорідне явище, далеке російській мові, національному характерові, вона є продуктом західної культури, яка виконує функцію «ідеологічної диверсії» у радянському товаристві. Відомий прозаїк Вл. Крупін із трибуни пленуму Спілки письменників СРСР у травні 1987 р. у запалі промовляв: «Это страшно. Элвис Пресли, мягкий рок, потом тяжелый, потом панк-рок — это всё разновидности наркотиков. Даже, может быть, наркотики менее страшны, нежели эта музыка. Это подстрекательство к насилию, к убийству, к бунту» [4].

26 квітня 1986 р. сталася подія, яка на десятиліття вперед визначила життя не тільки українського народу, але й всього людства — аварія на Чорнобильській АЕС. І саме рок-музиканти відразу відгукнулись на це лихо. Бажаючих виступити в акції «Счет 904» було немало: «Автограф», «Браво», «Круиз», О. Градський, В. Кузьмін, А. Пугачова та ін.

30 травня 1986 р. у Москві відбувся великий концерт. Але ще за шість годин до початку були сумніви у здійсненні цієї благородної акції. У спорткомплекс, де планувався концерт, прийшла велика делегація чиновників із Міністерства культури СРСР, різних управлінь та концертних організацій. І знову все було розіграно за відомим сценарієм: бюрократи були обурені та перелякані — де офіційна програма? тексти пісень? дозвіл? затвердження? підписи та печатки? ми не можемо дозволити цей концерт!

Але концерт відбувся. Це був найрідший у нашій сумній музичній практиці випадок тріумфу ініціативи над бюрократією. Було зібрано багато корисних грошей. І найголовніше: в цій акції рок був стверджений як позитивна соціальна сила і було доведено, що рокери — це не відщепенці, а справжні громадяни. Після відомих подій 11 вересня 2001 р. чимало естрадних виконавців і рок-музикантів у світі, зокрема у США, відмінили свої гастрольні поїздки, різні розважальні заходи, почали влаштовувати благодійні концерти, кошти від яких пішли на допомогу сім’ям потерпілих.

Висновки. Таким чином, розвиток подій висуває на порядок денний питання перспектив подальших кроків у даному напряму: необхідна єдина науково обґрунтована державна політика у сфері музичних інтересів молоді. Багато людей старого загартування, старого виховання психологічно не готові зрозуміти і прийняти справжній стан речей. Раціональні ж аргументи в їхньому арсеналі вже вичерпані.

Власне, таких і було лише два: рок — іноземне явище і рок — антитеза справжнім духовним цінностям, що відриває людей від класичної музики. Тривалий час — практично з моменту зародження рок-музики — ці аргументи в Радянському Союзі спрацьовували: рок заганявся в підпілля, його розвиток штучно стримувався. Але в період демократизації громадського життя вони багато в чому втратили силу в очах суспільної думки.

Для подальшого вивчення означеної проблеми слід розробити концепцію естетичного виховання молоді, спираючись на її музичні уподобання, зокрема на рок- та поп-музику. Те, що нині естрадна музика, джаз, поп- та рок-музика зайняли свою соціальну нішу, мабуть, ніхто не буде заперечувати. Важко закривати очі і на той факт, що ці уподобання впливають на естетичне та світоглядне виховання, в першу чергу, молоді.