Сторінка
2
На протязі другого етапу основана увага повинна бути сконцентрована на двох головних, вирішальних завданнях і мелодичні і ритмічній.!
Любі технічні місця і пасажі, які виконуються на цьому етапі, як правило в повільному темпі повинні прослуховуватися мелодично, розглядатися як вид мелодичного руху; люба побудова і злиття звуків повинні виконуватися як мелодія.
Мелодія яка виконується на духовому інструменті, має специфічні особливості, але в деякій мірі зв’язана з вокальними виконанням, так як їх об’єднує режим дихання. Співучість, кантиленність гри на інструменті потрібно розглядати не тільки як наспівність звучання, але і як однаковість з людським голосом. Одне з важливих завдань викладача-навчити музиканта, щоби його гра була наспівною, правдивою.
Поряд з мелодією велике значення має ритм. Із практики викладання відомо, що навіть студенти з доброю підготовкою часто порушають ритмічність виконання. Причин цього явища багато, тому в цій області робота має надзвичайно широкий аспект. Найскладніше в ритмічному відношенні є читка і відтворення ритміч6но-складного нотного тексту: при грі довгих звуків або різних видів пунктирного ритму ( ноти з крапкою) тривалості не цілком витримуються; при переходах з одної ритмічної фігури на другу ( з кварто лей на тріолі і.т.д.) або при грі ритмічних набудов з паузами, коли вони важко вираховуються, студент губить правильне співвідношення метро ритму; при виконанні синкоп проходить як правило неправильний рахунок. Виникають також проблеми при несиметричних розмірах. Викладач повинен кожноденно виховувати в студенті почуття ритму, привчати уважно слухати себе, відраховуючи метричні долі такту.
Ритм в музичному творі не здійснюється окремо від мелодії, тому робота над ритмікою і якісним звуком, фразування повинні здійснюватися одночасно. Відносно фразування треба сказати, що студенту часто важко правильно вказати на музику побудову на мотиви, фрази, речення, періоди і розрахувати зміну дихання в залежності від мелодичної структури. Загальний план фразування повинен бути доповнений визначенням місць кульмінації, динаміки в співвідношенні до ритмічного малюнку. Знижує якість фразування неправильні акценти, невірне підкреслення, гра головних звуків без опори на них. На даному етапі роботи над музичним твором потрібно впевнитися, що студент засвоїв теоретичне формулювання метру і ритму, і практично розрізняє в процесі їх виконання.
Необхідно щоби студент зрозумів ще один важливий момент і розуміння темпу, тобто швидкості руху в музичному творі. Встановлення правильного темпу виконання-один із головних моментів. Треба враховувати характер музики, її програмний зміст. Для того щоби студент мав правильне розуміння в темпах, на початках потрібно користуватися метрономом
Кінцева ціль роботи над твором – вникнути в його зміст. Виконання повинно відповідати авторському тексту і стилю, бути натуральним, емоційним і постаратися розкрити риси художньо-образного змісту твору.
Третій заключний етап роботи над твором – дуже важливий.
Граючи твір цілком, студент повинен показати, що вся його попередня робота була підготовкою до заключного періоду, в якому може проявитися його почуття міри в відношенні використання можливостей музичної виразності, поєднання роботи губ, язика, дихання.
Студент вивчив, продумав і підготував п’єсу до виконання. Як правило на заключному періоді її треба виконувати без зупинок і обов’язково з акомпанементом. П’єса може бути виконана ще раз, враховуючи аналіз правильності і недоліків, а також розглянути фактуру супроводу, його роль в загальній композиції і специфічні особливості ансамблю. Бажано, щоби твір виконувався напам’ять, впевнено , стійко в інтонаційному відношенні. Особливу увагу слід акцентувати : на дихання, на витримці амбюшура.
При виконанні твору в цілому і напам’ять перевіряється якість загально-музичної підготовки студента. Якщо виникає зрив, зупинка, в цьому обвинувачують пам’ять, хоч головною причиною є недосконалість техніки виконання. В більшості випадків виконання твору в цілому і напам’ять зв’язано з підготовкою до заліку , екзамену, виступу на концерті. З самого початку навчання у студента потрібно виховувати бажання гри на публіці, пояснення значення і відповідальності виконання на сцені.
Велике значення для успішного виступу має добре продумана і запланована проведена підготовка. А особливо потрібно акцентувати увагу на фізичній витримці. Особливу складність студент відчуває у нестачі повітря, втомленість губних м’язів, сухість у роті; внаслідок цього порушується синхронність руху губів, язика, неправильність виконання штрихів, звук робиться фальшивим.
Щоби переконатися в фізичній витримці губного апарату студента потрібно виконати твір в цілому, бажано два рази підряд від початку до кінця.
На третьому етапі роботи студенту рекомендовано проспівати твір від початку до кінця, так як при цьому працює дихання, губи, язик, весь виконавський апарат знаходиться в стані активної дії.
Обов’язком викладача є розвивати в кожному студенті початки артистизму, стимулювати його ініціативу, старатись створити свою особисту інтерпретацію.
Складна і довга робота над твором закінчена. Останні зауваження перед виступом зв’язані з тактуванням твору, стилістичними, виразними моментами.
Не завжди і не всім вдається повноцінно виконати твір на концерті. Головною причиною є хвилювання; воно відображається на технічному виконані, сковує виконавський апарат; ускладнює дихання, появляється рухливість пальців. Хвилювання викликається тим що студент невпевнений в собі і приводить до зупинок ,кіксів, зривів, панічного настрою. Викладач повинен морально підтримати студента, уважно і вдумливо проаналізувати причини невдачі.
Щоби був гарантований успіх на концерті потрібно:
1. Міцне засвоєння, тверде запам’ятовування твору, його складових частин в логічній єдності, включаючи партію акомпонимента (музичний твір, який призначений для виконання, по складності :повинен відповідати індивідуальним можливостям студента, його технічним можливостям і музичному розвитку);
2. Сконцентровувати увагу на музиці яку виконує ; нічим не відволікатися , бережно зберігати її в пам’яті ; постаратися цілком здійснити виконавський задум; і пам’ятати що своєю грою він повинен принести задоволення для слухача і заслужити їхнє схвалення.