Сторінка
5

Ринок євровалют: причини появи та принципи функціонування

Розділ ІІ. Механізми забезпечення функціонування ринку євровалют

2.1 Особливості реалізації інструментів на ринку євровалют

Єдиним механізмом у сфері міжнародного кредиту є євроринки. Серед них виділяються ринки євродепозитів, єврокредитів і єврооблігацій, які тісно взаємозв'язані переміщеннями засобів і складають ринок євровалют.

Назва "ринок євровалют" через приставку "євро" часто приводить в оману, примушуючи припускати, що засоби розміщені тільки в Європі. Тим часом, виникнувши в цьому регіоні, ринок євровалют охоплює в даний час географічні райони далеко за його межами, включаючи, наприклад, Багамські, Бермудські, Кайманови острови. Крім того, приставка "євро" може створити помилкове припущення, що існує якась нова валюта, відмінна від національних, або нова форма грошей. Ринок євровалют є універсальним міжнародним ринком, що поєднує в собі елементи валютних, кредитних і комісійних операцій. Що скоюються на ньому депозитно-позикові операції часто супроводяться перекладом ресурсів з однієї валюти в іншу. Надзвичайна рухливість засобів на ринку при величезних масштабах операцій робить значний вплив на валютне положення всього капіталістичного світу. Практично на початку свого існування ринок євровалют був частиною валютного ринку.

Ринок євровалют має відносно самостійну і надзвичайно гнучку систему процентних ставок, істотно відмінну від діючих на національних ринках і охоплюючу обширний круг кредиторів і позичальників в різних частинах світу. Маючи відмінності від національних ринків позикових капіталів, ринок євровалют разом з тим тісно з ними пов'язаний, оскільки на ньому використовується практично ті ж види банківських операцій і грошових документів, а також переплітаються грошові потоки. [20, с.6]

Операції на євровалютному ринку здійснюються шляхом встановлення безпосередніх контактів або за допомогою послуг брокерів. Операції, як правило, скоюються за допомогою телефону або факсу з подальшим письмовим підтвердженням, яке є єдиним документом.

Переміщення капіталів з країни в країну за допомогою операцій на ринку євровалют робить істотний вплив на хід післявоєнного економічного розвитку капіталізму, тісно пов'язує міжнародний ринок з національними ринками позикових капіталів. [25, с.15]

Операціями на ринку євровалют займаються євробанки. На відміну від місцевих банків, вони не підлягають регулюванню і контролю з боку уряду тієї країни, де вони функціонують, а також до євробанків не пред'являються резервні вимоги. Норма обов'язкових резервів у євробанків низька, не вимагається страхувати депозити, не встановлюються межі відсотків по депозитних позиках. Велика частина операцій на євроринку проходить між євробанками.

Розвиток ринку євровалют і їх розповсюдження в міжнародних розрахунках і платежах означає, що на зміну національним валютам (долару і фунту стерлінгів), що виконували функцію світових грошей, прийшли, хоча і в національному вигляді, міжнародні валюти.

До цього часу євроринки пропонували позичальникам такі три основні види позик:

а) короткострокові кредити у євровалютах, які давали змогу фі­нансувати потреби в грошових коштах безпосередньо на зразок гро­шових кредитів, що пропонуються банками у більшості провідних промислове розвинутих країн;

б) середньо- та довгострокові єврокредити (терміном більше як 18 місяців, але менше від 15 років), які надаються банківським пулом;

в) єврооблігації на міжнародних ринках. [23, с. 18]

Ринок євровалют поділяється на багато функціонуючих частин, таких як: єврокредити, євродепозити, єврооблігації, євроакції, євровекселі, євроноти. На євроринку з середини 60-х років широко поширені депозитні сертифікати – письмові свідоцтва банків про депонування грошових коштів, засвідчуючі право вкладника на отримання внеску і відсотків. Євробанки випускають депозитні сертифікати від 25 тис. дол. і вище строком від 30 днів до 3–5 років і розміщують їх серед банків і приватних осіб, які можуть реалізувати їх на вторинному ринку. Термінові депозитні сертифікати, що звертаються, продаються брокерами або передаються по індосаменту. Стимулюючи притоку внесків в євробанки, вони як мультиплікатор кредитних ресурсів сприяють розширенню євроринку. Хоча відсоток по депозитних сертифікатах нижче (на 1/8%), ніж по євродоларових депозитах, їх легко продати (врахувати) за готівку на вторинному ринку. В 80-х роках новим інструментом операцій на міжнародних кредитних ринках сталі євроноти – короткострокові зобов'язання з плаваючою процентною ставкою, а також різні регулярно відновлювані кредитні інструменти з банківськими гарантіями.

Ринок євровекселів існує з 1984 р., коли стали випускатися євровекселі – векселі в євровалютах. Сам ринок невеликий за об'ємом, включає в основному короткострокові єврокомерційні папери і середньострокові векселі. Єврокомерційні векселі випускаються строком на 3–6 місяців з премією 0,25% до курсу євродоларових депозитних сертифікатів.

Світовий ринок євроакцій став розвиватися лише з 1983 р. в основному з появою синдикованих емісій, як на облігаційному ринку, але помітно відстає від єврооблігацій. З випуском облігацій, конвертованих в акції, відбувається інтеграція цих сегментів світового фінансового ринку.

Акції не отримали розповсюдження на ринку єврофінансовому ринку, оскільки, по-перше, інвестори вважають за краще вкладати капітал у відомі їм національні кампанії; по-друге, відсутній міжнародний вторинний ринок євроакцій. Іноземні акції звертаються лише на тих національних ринках капіталів, де це дозволено законодавством. [28, с.65]