Сторінка
12
У структурі зовнішнього довгострокового боргу (він сягає нині 13.2 млрд. доларів, з яких 12.3 млрд., або 93% припадає на державний та гарантований державою) інвестиційний капітал (зокрема кредити, надані ЄБРР та іноземними банківськими установами під державні гарантії) становить лише незначну частку. Основні обсяги — це борги за енергоносії (країни СНД), кредити, надані для підтримки платіжного балансу та фінансування дефіциту державного бюджету (МВФ, Євросоюз, інші офіційні кредитори, іноземні кредитні установи, єврооблігації), зв'язані кредити для закупівлі товарів (у рамках міждержавних та міжурядових домовленостей). Зважаючи на брак прямих іноземних інвестицій у країну та значні обсяги зовнішнього боргу (у першому півріччі поточного року сукупні платежі з його обслуговування сягнули 15% від експорту товарів та послуг), зазначена структура зовнішніх кредитів (див. діаграму) може негативно позначитися на структурній реформі в Україні. Її ВВП постійно падає і нині становить лише 37% від рівня 1990 року; прискорилися темпи старіння основних фондів; погіршилася структура виробництва з превалюванням сировинних галузей та галузей, що випускають продукцію з низьким ступенем обробки. Від 1990 року частка енергоємних та сировинних галузей (металургії, електроенергетики, паливної промисловості) збільшилась із 21 до 50% від ВВП, тоді як машинобудування і харчової промисловості — зменшилася більш як на 40%, а легкої промисловості — у вісім разів (до 1.5%).
Складна ситуація у валютно-фінансовій сфері, в якій нині опинилась Україна, пов'язана передусім з невиваженою політикою у зовнішньоекономічній сфері, недосконалістю законодавства та нормативних актів щодо валютного контролю і повернення валютної виручки. Гнучкішою має бути політика держави щодо протекціонізму та лібералізму у валютному регулюванні. До протекціоністських заходів можна віднести таку форму прямого втручання держави у валютну сферу, як валютні обмеження. Останні пов'язані з забороною національним експортерам продавати виручену іноземну валюту на ринку (вони зобов'язані здавати її в обмін на національну за офіційним курсом), можуть бути обмежені перекази валюти за кордон і її вивіз.
Застосовувані державою методи та обсяги валютних обмежень безпосередньо пов'язані з конвертованістю валюти. Для України це має надзвичайно велике значення з точки зору ефективності включення національної економіки у світову, можливості використання переваг міжнародного поділу праці, міграції капіталів. Оскільки Україна нині у своєму русі орієнтується на формування цивілізованої ринкової економіки, забезпечення конвертованості гривні стає неминучим. [12, с.15] [13, c.24]
Висновки до 3 розділу
Ринок євровалют є дуже конкурентним позабіржовим ринком, переважно організований як оптовий, на якому сотні дилерів-банків купують-продають валюту, фактично являє собою купівлю-продаж кредитів, депозитів, номінованих в іноземній валюті. Будь-які позики, які потребує Україна, їй може надавати євробанк. Багато капіталістичних країн прагнуть обмежити або частково піддати контролю вплив міжнародного ринку позикових капіталів на їх економіку, в тому числі і Україна. Учасником євровалютного ринку в Україні є Національний банк України, уповноважені банки та валютно-кредитні установи. Джерелом наповнення валютного ринку України є різні іноземні інвестиції, зокрема і з євровалютного ринку. Це кредити міжнародних економічних організацій, окремих держав і суб’єктів господарської фінансової діяльності, а також іноземні інвестиції. Важливим джерелом наповнення валютних ринків України є участь нерезидентів на ринку єврооблігацій та єврокредитів.
Висновки
На сьогоднішній деньу міжнародних валютних відносинах надзвичайно посилюються позиції ринку євровалют, тому він набирає великої потужності і великих обертів у світі. Ринок євровалют має свої специфічні риси: в цьому ринку беруть участь лише першокласні позичальники, тому поки що Україні важко співпрацювати з цим ринком, адже мінімальна сума депозиту становить 1 млн. дол. США або еквівалент цієї суми, кредити в євровалюті завжди незабезпечені, термін угод зазвичай не перевищує одного року, операції здійснюються на міжбанківському ринку депозитів та за допомогою депозитних сертифікатів. На ринку євровалют функціонують євробанки, які реєструють у своєму балансі операції в євровалютах.
Переміщення капіталів з країни в країну за допомогою операцій на ринку євровалют робить істотний вплив на хід економічного розвитку країни, тісно пов'язує міжнародний ринок з національними ринками позичкових капіталів. Бурхливий розвиток євровалютних операцій грає істотну роль в процесі інтернаціоналізації ринків позикових капіталів. Пропонований на ринку позиковий капітал, на відміну від звичайних товарів виступає у вигляді якісно однорідної маси. Тому відсоток як ціна цього позикового капіталу є загальним і обов'язковим для всіх позичальників і кредиторів на даному ринку.
Ринок євровалют грає двояку роль в міжнародно-кредитних відносинах. З одного боку, він надає сприятливу дію на рішення капіталістичними країнами проблем економічної політики, оскільки збільшує кількість міжнародних ліквідних засобів. З другого боку, значні стихійні переміщення євровалютних засобів ослабляють ефективність національної грошово-кредитної політики капіталістичних країн, загострюють конкурентну боротьбу між ними, особливо в умовах хронічної інфляції, "війни процентних ставок" і нестабільності валютних курсів.
Всякий ринок включає постійних і тимчасових учасників. На національному ринку позикових капіталів постійними учасниками є кредитні установи і фондова біржа, на міжнародному - євробанки і іноді фондові біржі, що котирують і розміщують єврооблігації. До тимчасових слід віднести, з одного боку, первинних кредиторів, які формують джерела позикового капіталу за рахунок засобів, що вивільняються, а з іншою - кінцевих позичальників, що використовують їх у міру необхідності.