Сторінка
1

Європейська система центральних банків і європейський центральний банк

Історія створення

Європейської системи центральних банків і Європейського центрального банку

Ідея створення Європейського центрального банку (ЄЦБ) виникла ще понад 10 років тому, а в 1988 р. Комітет "За валютний союз в Європі" опублікував детальні пропозиції щодо механізму функціонування ЄЦБ. Подальшого розвитку проект ЄЦБ дістав у доповіді Ж. Делора, представленій у квітні 1989 р. У доповіді було розроблено питання щодо мандата, організаційної структури, функцій і статусу вищого органу валютного союзу — Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ), яка складається з ЄЦБ і центральних банків країн — членів ЄВС.

Однак комітет Ж. Делора визначив лише загальні риси майбутнього інституту, а ґрунтовнішу його розробку здійснив комітет управляючих центральними банками і Валютним комітетом ЄЄ. До грудня 1989 р. вони майже повністю підготували проект статуту ЄЦБ.

Статут ЄСЦБ і ЄЦБ було прийнято у рамках Маастрихтського договору.

25 травня 1998 р. уряди 11 країн — учасниць ЄВС обрали президента, віце-президента і чотирьох членів виконавчої дирекції, їхні повноваження стали чинними 1 липня 1998 р. Цей день вважається днем створення Європейської системи центральних банків і Європейського центрального банку, який розташовується у Фран-кфурті-на-Майні (у Німеччині).

1 січня 1999 р. разом із запровадженням єдиної валюти евро почала функціонувати Європейська система центральних банків.

Формування статутного капіталу і резервів

Європейського центрального банку

С/татутний капітал ЄЦБ становить 5 млрд евро. Єдиними акціонерами ЄЦБ є національні центральні банки (НЦБ) Європейського

валютного союзу. Квоти країн-учасниць залежать від обсягу ВВП і чисельності населення (табл. 5). Найбільшу частку в капіталі ЄЦБ з країн єврозони має Німеччина (24,5 %), на другому місці з великим відривом стоїть Франція (16,8 %). Найменша квота припадає на Фінляндію (1,4 %), Ірландію (0,85 %) і Люксембург (0,15 %).

Країни, що не увійшли до європростору (OUT-Countries), вно-сять до капіталу ЄЦБ 5 % від їх очікуваної квоти як компенсацію його операційних витрат.

Встановлено, що між центральними банками країн-членів розподілятиметься лише 80 % прибутку ЄЦБ, а решта 20 % призна-чається для підтримки його валютних резервів. Такий механізм розподілу прибутку запроваджуватиметься поступово протягом 5 років з метою пом’якшення ефекту перерозподілу прибутків цен-тральних банків Австрії, Німеччини, Бельгії, Нідерландів та Ірландії на користь інших центральних банків.

Для формування резервів ЄЦБ національні центральні банки країн - членів ЄВС повинні передати ЄЦБ частину своїх валютних і золотих резервів у розмірі близько 40 млрд евро, 15 % цієї суми планувалося надати до 1 січня 1999 р.

Національні центральні банки продовжують управляти част-кою резервів, яка не надійшла до ЄЦБ. Проте будь-які операції з іноземними резервними активами можна здійснювати лише з дозволу ЄЦБ, що обмежує можливості центральних банків країн-членів.

Організаційна структура Європейської системи центральних банків

Європейська система центральних банків не є юридичною особою і не має власних керівних органів. Системою керують два органи ЄЦБ: Керівна рада і Виконавчий комітет (рис. 1).

Керівна рада (Governing Council) складається з членів Виконавчого комітету і керівників національних центральних банків країн — учасниць ЄВС. Основні обов'язки Керівної ради:

• прийняття рішень щодо кредитно-грошової політики ЄВС;

• розробка заходів і визначення інструментів монетарної політики.

Керівна рада не підпорядковується національним органам і органам ЄС. Рішення ухвалюються простою більшістю голосів, кожен член ради має один голос. У спірних ситуаціях право вирішального голосу надається президентові.

Голоси країн у Керівній раді розподіляються пропорційно до часток їхнього капіталу в статутному капіталі ЄЦБ.

До виконавчого комітету (Executive Board) входять президент, віце-президент ЄЦБ і чотири члени, які компетентні у сфері валютних відносин і банківської справи й обираються главами держав і урядів ЄС за рекомендацією міністрів економіки і фінансів. Основні завдання Виконавчого комітету:

• здійснення кредитно-грошової політики згідно з рішеннями Керівної ради;

• розробка директив для центральних банків країн-членів згідно з повноваженнями, делегованими Виконавчому комітету Керівною радою;

• координація монетарної політики країн — членів ЄВС.

Усі члени Виконавчого комітету призначаються на строк 8 років без права поновлення. Виконавчий комітет підпорядковується Європейському парламенту і Раді міністрів країн — членів ЄС.

До організаційної структури ЄСЦБ входить також Генеральна рада (General Council), яка складається з президента, віце-президента ЄЦБ і представників національних центральних банків усіх 15 країн ЄС. Генеральна рада успадкувала повноваження Європейського монетарного інституту і до її обов'язків належать:

• збирання і надання статистичної інформації;

• встановлення обмінних курсів валют країн ЄС, що не входять до зони евро;

• підготовка річних звітів ЄЦБ;

• розробка правил стандартизації банківських операцій національних центральних банків ЄС;