Сторінка
3

Валютно-фінансовий механізм зовнішньої діяльності

В статті "Деякі аспекти управління дебіторською заборгованістю та їх вплив на джерела формування оборотних активів" журнал "Фінанси підприємств" [с. 95]

Карбовник А.М. пропонує з метою нейтралізації впливу інфляційних процесів на операції із залученням активів:

1) ставку % за операцію з борговими зобов'язаннями не фіксувати, а зробити плаваючою, тобто визначити для кожного періоду, за який здійснюється сплата проценту, за наперед обумовленою в угоді формулою;

2) формула має бути складена таким чином, щоб зменшити вплив інфляції як на суму % так і на основну суму боргу.

З переходом економіки України на ринкові засади постала проблема пошуку додаткових джерел фінансування, оскільки бюджетні інвестиції значно скоротилися, а подекуди й досягли нульової позначки. Щоб виправити становище, деякі фірми вдалися до безпосереднього залучення коштів кінцевих споживачів своєї продукції, як це робиться в усьому світі. Форма залучення коштів у вигляді іпотеки відома давно і сутність її зводиться до трьох етапів інвестиційного процесу. Вартість житла, яке клієнт бажає збудувати, розбивається на дві нерівні частини - базову і термінову.

Вивчаючи правові норми, які регулюють фінансову діяльність підприємств, треба виходити з того, що ця діяльність відбувається в умовах певного правового простору, створеного в держані, найконцентрованіший вираз якого відбитий у Конституції України. Вона — важливе джерело фінансового права. У Конституції України є статті, які регулюють бюджетні права органів державної влади і управління та їх права, пов'язані з забезпеченням фінансової політики держави. Конституційні засади фінансової політики держави у сфері оподаткування знаходять конкретний вираз у спеціальних актах податкового права, серед яких найбільш суттєве значення для підприємств мають закони України “Про бюджетну систему України”, “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про податок на додану вартість”, “Про плату за землю”. “Про податок з власників транспортних засобів”, декрети Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір”, “Про місцеві податки та збори”. “Про стягування не внесених в установлений термін податків та податкових платежів” та ін.

Оскільки фінансова діяльність підприємств у значній мірі віддзеркалює стан їх майнових відносин з партнерами, природно, що вона базується також на правових нормах, які регулюють майнові відносини взагалі. Маються на увазі перш за все норми цивільного права, зафіксовані у Цивільному кодексі України, які прямо стосуються використання фінансових ресурсів підприємств. Крім Цивільного кодексу України, джерелом законодавчого забезпечення фінансової діяльності підприємств є низка законів України і інших законодавчих актів, які регулюють цивільно-правові відносини. Серед них слід вказати на закони України “Про власність”, “Про господарські товариства”, “Про підприємництво”, “Про цінні папери і фондову біржу”, “Про банки і банківську діяльність”, “Про приватизацію майна державних підприємств”, “Про приватизацію невеликих підприємств (“малу приватизацію”)”. “Про застав}”, “Про оренду державного манна”, “Про оплату праці”.

Під впливом різноманітних причин у перехідний період створення ринкової економіки в Україні законодавча база фінансової діяльності підприємств не визначається стабільністю. Так, за період 1991 р. неодноразово змінювалася система оподаткування прибутків підприємств, податок на доход та податок на прибуток змінювали один одного тричі. Деякі законодавчі акти зазнали багато змін та доповнень. З'явившись у новій редакції, закони України “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про бюджетну систему України”, “Про державну податкову службу”, “Про податок на додану вартість” також не цілком досконалі, про що свідчать нові доповнення та зміни, не врегульовані питання, існуючі протиріччя між законодавчими актами. Особливо слід відзначити, що на недосконалість змісту фінансово-правових актів впливає нерозвиненість фінансового права, досягнення якого повинні враховуватись у законодавчих актах.

На жаль, доводиться констатувати, що сфера фінансових відносин у суспільстві, а тим більше на перехідній стадії його розвитку, є зоною підвищеної криміногенності. Протиправні дії посадових осіб, які являють собою адміністративні правопорушення (КнАП) і злочини у цій сфері, знаходять відповідні відображення у Кодексі України про адміністративні правопорушення і у Кримінальному кодексі (КК) України. У першому передбачена адміністративна відповідальність, наприклад, за незаконні операції з валютою і платіжними документами (ст. 162), приховування від обліку валютних і інших доходів, непродуктивних витрат, збитків, ведення бухгалтерського обліку з порушеннями встановленого порядку, внесення не­правдивих даних до бухгалтерської або статистичної звітності (ст. 164 ) і за деякі інші порушення законодавства з фінансових питань.

У КК України передбачена кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків (ст. 1482), за шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 1483), за порушення порядку випуску цінних паперів (ст. 148 ), зговір про фіксування цін (ст. 155 ), приховування банкротства (ст. 1562), фіктивне банкрутство (ст. 156'3) тощо.

Боротьба з адміністративними правопорушеннями і кримінальними злочинами у сфері фінансової діяльності підприємств — важлива функція органів внутрішніх справ. В роботі вони тісно взаємодіють із державними фінансовими, податковими, митними органами, з фінансовими службами підприємств, міністерств і відомств.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ст. 68. Відповідно до законодавчих та нормативних актів України бухгалтерських операції з іноземною валютою ведеться об'єктами господарської діяльності усіх форм власності у національній грошовій одиниці гривнях. Бухгалтерський облік грошових коштів у валюті ведеться в журналах-ордерах № 1 "Каса у валюті" та №2 "Валютні рахунки". Облік операцій з готівкою здійснюються на рахунках 30 "каса" за субрахунками 302 "Каса в іноземній валюті". У 1993 році уряд прийняв декрет "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", в якому визначено Національним банком головним валютним органом держави. В Україні існує Закон "Про зовнішньоекономічну діяльність". Законодавчі акти та нормативні документи КМУ і НБУ щодо проведення міжнародних розрахунків. Крім того КМУ щороку встановлює перелік товарів, імпорт яки підлягає квотуванню та ліцензуванню. Питанням регулювання займається Міжвідомча комісія імпорту. Правовою основою обліку імпортних операцій виступають норми бухгалтерського, митного валютного та податкового права.