Сторінка
1

Перспективи вступу України у СОТ

ПЛАН

1. Лібералізація міжнародної торгівлі в рамках ГАТТ і СОТ.

2. Процес інтеграції України в ЄС.

3. Митний союз і зони вільної торгівлі.

1. ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ В РАМКАХ ГАТТ І СОТ

Після підписання 23 країнами в 1948 р. Всесвітнього протоколу про застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі пройшло майже 50 років. До 1994 p., коли було засновано Світову організацію торгівлі (COT), зменшення митних тарифів здійснювалося під егідою ГАТТ. Женева у Швейцарії, Ансі у Франції, Торкей в Англії і знову Женева були містами, де відбувалися перші переговори в рамках ГАТТ. Учасниками цих переговорів були переважно промислово розвинуті країни. Заснування в 1957 р. Європейського Економічного Співтовариства, до якого увійшли Бельгія, Франція, ФРН, Італія, Люксембург і Нідерланди, стало імпульсом для інтенсифікації переговорів про зниження митних тарифів. Інші країни, що мали торгові інтереси в країнах - учасницях ЄС, направили свої делегації на переговори в Женеву. Активізація цих переговорів необхідна була ще й тому, що Конгрес США дозволив Міністерству фінансів узяти участь у переговорах з тарифів і зменшити рівень тарифних мит в обмін на еквівалентні поступки торгових партнерів. Переговори з тарифів у 1961 і 1962 р. були названі переговорами з тарифів Раунду Диллона (за прізвищем міністра фінансів США того часу). Документ про загальний митний тариф у ЄС був узгоджений після тривалих переговорів.

Він набрав чинності з 1 липня 1968 р. щодо промислових товарів і з 1 січня 1969 р. щодо сільськогосподарських продуктів. Завдяки цьому тарифні мита у всьому світі було знижено приблизно на 10 %. Прийняття загального тарифу імпортних мит привело до розуміння торговими партнерами того, що ЄС стає великим митним союзом, тому США почали працювати у напрямі подальшого значного зниження імпортних тарифів у рамках ГАТТ.

Президенту Джону Кеннеді вдалося переконати Конгрес США надати йому права для переговорів у ГАТТ для подальшого зниження тарифів. Переговори в рамках Раунду Кеннеді почалися в 1964 р. і продовжувалися до 1967 р. На них ЄС діяв як єдиний торговий блок, а Комісія ЄС виступала як єдиний учасник переговорів. За столом переговорів було представлено 6 країн-учасниць. Перед початком переговорів і під час їхнього проведення мали місце координаційні зустрічі між країнами-учасницями і Комісією для узгодження наступних спільних дій. Ця практика збереглася і сьогодні з тією тільки відмінністю, що нині існує Європейський Союз і замість шести до його складу входять 15 країн-учасниць.

Переговори Раунду Кеннеді відбувалися дуже напружено, оскільки США й інші важливі експортери продовольчих товарів були проти включення в обговорення питання про товари, для яких ЄС хотіло б установити загальну сільськогосподарську політику. Але сільське господарство в цьому випадку було другорядним предметом переговорів, основою конфлікту стала так звана тарифна дискримінація: США прагнули зберегти для себе занадто високі тарифні ставки (деякі з них їм удалося зберегти і дотепер). ЄС, у свою чергу, теж не був готовим до того, щоб знизити рівні своїх мит. Проте згодом було прийнято спеціальне рішення, що дозволило узгодити рівні тарифів. Також були зроблені спроби США і ЄС обговорити, крім тарифів, інші торгові бар'єри. Необхідно було визначити антидемпінгові заходи відповідно до ст. 6 ГАТТ, а також знайти оптимальні рішення для акцизних податків на автомобілі в деяких країнах співдружності; правила митного оцінювання, застосовувані в деяких країнах, розглядалися як торгові бар'єри. Проте результати переговорів, якщо не враховувати зняття деяких тарифних бар'єрів, були незначні. У той же час вони засвідчили, що в майбутньому поступове зниження рівня імпортного мита, так званих нетарифних бар'єрів і паратарифних бар'єрів, буде набувати все більшого значення, і вони також мають стати предметом уважного розгляду.

У результаті Раунду Кеннеді рівні імпортних тарифів були знижені в середньому на третину. Коли в 1968 р. було введено у дію митний тариф ЄС, у ньому частково вже знайшли своє відображення знижки, встановлені під час Раунду Кеннеді. Ще один результат Раунду полягає в тому, що ЄС не став протекціоністським блоком щодо промислових товарів. Незабаром почалася підготовка до нового раунду переговорів ГАТТ. У проміжний період здійснювалися спроби визначити відповідні питання для переговорів з нетарифних бар'єрів між основними партнерами ГАТТ. Міністри найбільших торгових країн і представники уряду США зібралися в Токіо, де прийняли декларацію про початок роботи нового раунду переговорів ГАТТ.

Переговори Токійського раунду тривали з 1973 по 1979 р. Щодо мита було досягнуто згоди про його зниження в середньому на одну третину.

Найважливішими результатами переговорів у нетарифній сфері стали: - угоди про торгівлю цивільними літаками і комплектуючими до них; - угоди про загальний кодекс митного оцінювання товарів; - антидемпінговий кодекс; - кодекс про субсидії і компенсаційні мита; - угода про технічні бар'єри в торгівлі; - угода про державні закупки; - угода про молочні продукти.

Токійський раунд засвідчив, що ГАТТ - достатньо гнучка організація, спроможна вирішувати різноманітні і складні проблеми в міжнародних торгових відносинах. Кількість країн, що брали участь у переговорах, значно зросла, хоча деякі країни-виробники усе ще намагалися знайти рішення своїх проблем у Комісії з торгівлі і розвитку ООН.

У підготовці до такого раунду переговорів з лібералізації світової торгівлі велика увага приділялася залученню всіх країн-виробників. У програмі переговорів були урівноважені інтереси розвинутих індустріальних країн, а також країн, що розвиваються. Цей раунд переговорів, за назвою Уругвайський, проходив з 20 вересня 1986 р. до кінця 1993 р. Він відзначений прийняттям декларації, яку названо Пунта-дель-Есте.

Заключний акт про втілення в життя результатів Уругвайського раунду був узгоджений у Марракеші 15 квітня 1994 р. На церемонії були присутні міністри, що представляли 124 уряди країн світу і членів ЄС. Представники України брали участь у церемонії як спостерігачі, оскільки Україна на той час тільки подала заяву про членство в ГАТТ.

Найважливішими досягненнями Уругвайського раунду стали: - створення Світової організації торгівлі, що включає в себе ГАТТ, а також Генеральна угода про торгівлю послугами; - підписання Генеральної угоди з тарифів і торгівлі; - підписання Генеральної угоди з торгівлі послугами; - зниження митних тарифів у середньому на 40 %; - Угода про сільське господарство; - Угода про заходи щодо санітарії і фітосанітарії; - Угода про торгівлю текстилем і одяг; - Угода про технічні бар'єри в торгівлі; - Угода про права інвестування в торгівлю; - Угода про розробку ст. 6 Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (1994), Антидемпінговий кодекс; - Угода про правила митного оцінювання; - Угода про інспекцію перед постачанням; - Угода про правила визначення походження товарів; - Угода про процедуру ліцензування імпорту; - Угода про субсидії і компенсаційні заходи; - Угода з питань захисту прав на інтелектуальну власність в галузі торгівлі; - домовленість про правила і процедури у сфері врегулювання спорів; - багатостороння угода з торгівлі цивільними літаками.