Сторінка
10

Валютно-фінансовий механізм зовнішньої діяльності

Отже, валютні опціони застосовуються, якщо покупець опціону прагне застрахувати себе від ризику зміни курсу валюти у певному напрямку.

Цей ризик може бути:

1) потенційним і виникає у випадку присудження фірмі контракту на поставку товарів;

2) пов'язаним з хеджируванням вкладень капіталу в іноземній валюті за більш привабливими ставками;

3) при торговій угоді, коли експортер прагне застрахувати ризик втрат від несприятливої зміни валютного курсу і одночасно зберегти перспективу виграшу у випадку сприятливої для нього динаміки курсу валюти, в якій ; заключено угоду.

Міжбанківські угоди "своп" включають оборудку, а . пізніше - контругоду на певний термін.

Для визначення різних методів страхування валютного ризику шляхом купівлі-продажу іноземної валюти в банківській, біржовій і комерційній практиці використовується термін "хеджування" (англ. hedge- обмежити).

У вузькому розумінні хеджування означає, що хеджери здійснюють страхування валютного ризику шляхом створення зустрічних вимог і зобов'язань в іноземній валюті.

Традиційним і найбільш розповсюдженим видом хеджування є термінові (форвардні) угоди з іноземною валютою.

Аналогічно іноземний інвестор страхує ризик, пов'язаний з можливим зниженням курсу валюти в якій надана інвестиція, шляхом продажу її на певний термін з метою страхування своїх активів від втрат.

На ринку валютних ф'ючерсів хеждор - покупець ф'ючерсного контракту отримує гарантію, що у випадку підвищення курсу інвалюти на ринку "спот" (готівкової оборудки) він може купити її за більш вигідним курсом, зафіксованим при заключенні ф'ючерсної угоди.

Для страхування валютних ризиків використовується низка нових фінансових інструментів:

- фінансові ф'ючерси і фінансові опціони ( з цінними паперами);

- угода про майбутні процентні ставки;

- випуск цінних паперів з додатковими страховими умовами.

Основними методами захисту від валютних ризиків є:

- гарантії (уряду чи першокласного банку) і спеціальна система страхування міжнародних кредитів (в основному експорту).

Страхування міжнародних кредитів - це різновид майнового страхування, направленого на зменшення чи уникнення кредитного ризику.

Суть такого страхування полягає в тому, що страхувальник зобов'язується за певну платню відшкодувати (збитки) втрати страхівника - кредитора експорту і експортерів, пов'язані з комерційними, політичними, форс-мажорними ризиками.

Комерційний ризик - пов'язаний з неплатоспроможністю позичальника.

Політичні ризики пов'язані з дайми держави (конфіскація, націоналізація) чи війни, в результаті яких порушується умови кредитної угоди.

Форс-мажорні ризики пов'язані із стихійними лихами повенями, землетрусами та ін.

Страхування оформляється договором між страхівником і страхувальником з видачею страхового полісу. Повна сума страхового об'єкту (за ринковою ціною) називається страховою вартістю. Страхова сума, в якій проводиться страхування, визначає максимальну відповідальність страхової компанії, Платежі, що вносяться страхувальником у страховий фонд називаються страховою премією. Ставка премії визначається у процентах до страхової суми чи до непогашеної суми кредиту і диференціюється (від 0,25 до 10% річних) в залежності від страхової суми, регіону де знаходиться імпортер чи позичальник, ступенем ризику, терміну і графіку погашення кредиту, виду товару і послуг.

Страхування повертає втрати у вигляді страхового відшкодування. Умова договору страхування експортного кредиту - термін очікування платежу, бо відповідальність страхівника наступає в певний час чи на певну дату чи після 60-90 днів для з'ясування причин неплатежів позичальником перестрахування.

Держава здійснює страхування міжнародних кредитів за рахунок свого бюджету.

З розповсюдженням страхування на всі елементи зовнішньоторгового контракту, опосередкованого кредитом, виникли нові види гарантій:

1) страхування кредитів на період виробництва експортних товарів;

2) гарантія експорту на новий ринок - держава бере на себе витрати по дослідженню ринку, реклами та ін.;

3) страхування фабрикаційного ризику, тобто ризику розірвання контракту покупцем протягом періоду виробництва важкого обладнання;

4) гарантія повернення наданих коштів, якщо банки відмовились надати кредит під товарні запаси за кордоном;

5) кредитування іноземного покупця за рахунок Агентства експортних кредитів з використанням угоди "своп" і т.д.

Кредитування імпортера за рахунок Агентства екслортни.с кредитів з використанням угоди 'своп'.

1. Агентство експортних кредитів зразу платить експортеру по мірі поставок товару;

2. Імпортер чи позичальник підписує кредитну угоду з кредитором. Агентством експортних кредитів;

3. Імпортер надає прийнятне забезпечення;

4. Агентство експорту кредитування надає гарантію "своп"-банку, якщо необхідно;

5. "Своп"-банк заключає "Своп"-угоду з імпортером і визначає партнера з яким підписує "своп"-угоду;

6. Як правило експортер не несе відповідальності за угоду. (Однак "своп" банк може вимагати відповідні зобов'язання від експортера. Якщо імпортер не виконає умови "своп-угоди", "своп-банк" буде нести додаткові видатки по заміні договору).

Баланс міжнародних розрахунків - співвідношення грошових вимог та зобов'язань, поступлень і платежів однієї країни по відношенню до інших країн.

Основними видами балансів міжнародних розрахунків є розрахунковий баланс, баланс міжнародної заборгованості, платіжний баланс ( а в СССР колись валютний план).

Розрахунковий баланс - співвідношення на певну (будь-яку) дату вимог і зобов'язань даної країни по відношенню до інших країн незалежно від термінів настання платежів.

Такі вимоги і зобов'язання виникають в результаті експорту (імпорту) товарів і послуг, наданні (одержанні) позик і кредитів.

Активний розрахунковий баланс показує, що країна є нетто-кредитором, пасивний - нетто-боржником.

У статистиці деяких країн широко використовується баланс міжнародної заборгованості, який близький до розрахункового балансу, але відрізняється від нього набором ; статей і має свої особливості в окремих країнах.

Зовнішня заборгованість (англ. foreign debt) - суми фінансових зобов'язань країни іноземним кредиторам, що підлягають погашенню у встановлені терміни.

Захисні застереження застосовуються для зменшення валютних ризиків Бувають двосторонні й однобічні застереження У першому випадку проводиться перерахунок сум платежу при зміні курсу валюти платежу і застосовується цей метод в основному в торгівлі з країнами, що розвиваються Однобічні застереження, як правило, застосовуються в торгівлі з розвинутими капіталістичними країнами і на їхній основі також перераховується сума платежу.

Застереження може бути одновалютним при збігу валюти поставленої в залежності від курсу якої-небудь іншої валюти. При мультивалютних обмеженнях сума грошових платежів уточнюється в залежності від зміни середньоарифметичного курсу декількох валют. Індексне обмеження використовується для захисту від зниження купівельної сили валют. Сума платежу змінюється в залежності від руху індексу цін Іноді використовуються "змінні ціни", тобто враховується зміна ціни товару і товар.