Сторінка
3
D = .
Всі елементи визначника, що знаходяться вище головної діагоналі, дорівнюють нулю. Таким чином, ми одержали визначник трикутного вигляду відносно головної діагоналі і
D = (1- a11x)(1-a22x)(1-a33x)…(1-annx)×1 =
Приклад 6. Обчислити визначник порядку n
D = .
Розв’язування. У визначниках такого вигляду зручно на першому кроці від кожного рядка, починаючи з другого, відняти перший рядок. Одержуємо визначник
D = .
Далі визначник неважко звести до трикутного вигляду відносно головної діагоналі. Для цього можна, наприклад, додати до першого стовпчика суму всіх інших стовпчиків. Згідно з властивостями визначника, його величина при цьому не змінюється. Одержуємо визначник трикутного вигляду відносно головної діагоналі.
D = .
Порядок визначника дорівнює n, а тому
D = (n-1)×x×(-x)n-1 = (-1)n-1(n-1)xn.
Визначник можна зводити до трикутного вигляду різними способами. Наприклад, для даного визначника можна запропонувати ще один спосіб зведення. Неважко бачити, що у початковому визначнику сума елементів кожного рядка і кожного стовпчика однакова. Тому додамо до першого рядка початкового визначника суму всіх інших рядків. При цьому величина визначника не змінюється
D = .
Перший рядок визначника складається з однакових елементів, а тому з цього рядка можна винести множник за знак визначника
D = (n-1)x.
Далі одержуємо нулі нижче головної діагоналі. Для цього достатньо відняти від всіх рядків визначника, починаючи з другого, перший рядок, помножений на x.
D = (n-1)x.
Одержали визначник трикутного вигляду відносно головної діагоналі.
D = (n-1)×x×(-x)n-1 = (-1)n-1(n-1)xn.
Приклад 7. Обчислити визначник порядку n
D = .
Розв’язування. Помножимо перший рядок визначника на x. З властивостей визначників випливає, що при цьому визначник помножається на x, тобто
D = .
Далі аналогічно помножуємо перший стовпчик визначника на x. Визначник помножається на x ще один раз
D = .
Одержуємо визначник, який співпадає з визначником з попереднього прикладу. У цьому визначнику від всіх рядків, починаючи з другого, віднімаємо перший рядок:
D = .
Далі до першого стовпчика додамо суму всіх інших стовпчиків
D = .
Одержуємо визначник трикутного вигляду відносно головної діагоналі, а тому
D = (n-1)x×(-x)n-1=(-1)n-1(n-1)xn = (-1)n-1(n-1)xn-2.
Приклад 8. Обчислити визначник
D = .
Розв’язування. Зрозуміло, що порядок визначника дорівнює n (на головній діагоналі n елементів). Будемо перетворювати визначник таким чином, щоб одержати визначник, всі елементи головної діагоналі якого дорівнюють 1. Для цього з другого стовпчика визначника винесемо множник – число 2, з третього – множник 3, і нарешті з останнього – множник n. Одержуємо
D =2×3× .×n×= n!
В одержаному визначнику всі елементи першого стовпчика, починаючи з другого, співпадають з відповідними елементами головної діагоналі. Тому, віднімаючи від першого стовпчика суму всіх інших стовпчиків, одержуємо визначник трикутного вигляду відносно головної діагоналі
D =n! .
Таким чином,
D = n!(1-)
Приклад 9. Обчислити визначник
D = .
Розв’язування. Порядок визначника дорівнює n (число елементів на головної діагоналі дорівнює n). У цьому визначнику можна відняти перший рядок від всіх інших рядків. D = .
Звертаємо увагу на те, що всі елементи першого стовпчика одержаного визначника, починаючи з 2-го дорівнюють –1. Тому перетворюємо визначник так, щоб діагональні елементи, починаючи з 2-го, були рівними 1. Для цього з другого стовпчика виносимо множник – число 2, з третього – число 3, і нарешті з n-го – число n:
D = 2×3× .×n×= n!×
В одержаному визначнику до першого стовпчика додаємо суму інших стовпчиків:
D = n!× .
Одержуємо визначник трикутного вигляду відносно головної діагоналі. Тому
D = n!(1+x+).
Приклад 10. Обчислити визначник
D =.
Інші реферати на тему «Математика»:
Інтегрування раціональних функцій
Власні числа і власні вектори квадратної матриці, характеристичне рівняння
Достатні ознаки збіжності рядів з додатніми членами: ознаки порівняння, Даламбера, радикальна та інтегральна ознаки Коші
Застосування подвійних інтегралів до геометричних і фізичних задач
Задачі, що приводять до поняття означеного інтеграла. Формулювання теореми існування