Сторінка
2
Звідси випливає, що . Теорему доведено
З’ясуємо геометричний зміст теореми Ролля (рис.6.9):
1) графік функції є суцільна лінія (- неперервна на відрізку);
2) крива, що є графіком функції, є гладкою кривою (крива називається гладкою, якщо в кожній її точці можна провести дотичну);
3) крайні точки графіка знаходяться на однаковій висоті від .
6.12. 2. Теорема Лагранжа
Теорема. Якщо функція : 1) задана і неперервна на відрізку
; 2) диференційована в інтервалі
, то тоді всередині інтервалу
знайдеться хоча б одна точка
, в якій справджуються рівність
. (6.73)
Д о в е д е н н я. Розглянемо функцію
,
що задовольняє всім умовам теореми Ролля. Справді, на відрізку
є неперервною (як різниця двох неперервних функцій), а всередині інтервалу
має похідну
;
.
Отже, існує точка в якій
або, що саме,
звідси
Теорему доведено.
Геометрична інтерпретація теореми Лагранжа. Нехай графік функції зображено на рис. 6.10. Відношення є кутовий коефіцієнт січної
, а
- кутовий коефіцієнт дотичної, проведеної до графіка функції в точці з абсцисою
. Обидва кутові коефіцієнти однакові. Отже, дотична і січна
паралельні. Тому висновок теореми Лагранжа можна сформулювати так: на дузі
знайдеться хоча б одна точка, в якій дотична до кривої паралельна хорді
.
Оскільки , то можемо записати:
.
Рис.6.19 Рис.6.10
Отже, рівність (6.73) можна записати в такому вигляді:
,
або
.
Зокрема, покладемо , одержимо рівність
.
Вираз, який стоїть у лівій частині останньої рівності, є не що інше, як приріст функції в точці
. Отже, дістаємо формулу
. (6.74)
Формула (6.74) виражає точне значення приросту функції
в точці за будь-якого скінченого значення приросту аргументу
і має назву формули скінчених приростів.
Наслідок 1. Якщо функція на проміжку
має похідні
і
за будь-якого
, то
на даному проміжку є сталою.
Д о в е д е н н я. Візьмемо в проміжку дві довільні точки Тоді функція
на відрізку
задовольняє умовам теореми Лагранжа і справедливою є рівність
.
Проте при будь-якому
, зокрема і при
, дорівнює нулю. Тоді з попередньої нерівності випливає:
, або
.
Оскільки і
- довільні точки проміжку
і функція
у цих точках набуває однакових значень, то
є сталою.
Тепер ми можемо сформулювати такий критерій сталості диференційованої функції на заданому проміжку: для того, щоб диференційована на проміжку функція була сталою, необхідно і достатньо, щоб
в кожній точці цього проміжку дорівнювала нулю.
Наслідок 2. Якщо функції і
на проміжку
мають похідні
,
і за будь-якого
, то різниця між цими функціями
є величина стала.