Сторінка
3
Загалом Харків справив на столичного гостя позитивне враження, хоча він відзначив, що місто має ще не досить кам’яних будівель та бруківки на вулицях.[14,c.190].
Таким чином, праця В.Зуєва є досить інформативною, а даним, що в ній наводяться, можна довіряти через те, що складалася вона для користування офіційними особами.
У 1808 р. Харків відвідав Д.М. Бантиш- Каменський. Видатний російський історик відразу після приїзду завітав до університету, де оглянув кабінети мінералогії, фізики, природничих наук та технологічний, відзначивши їх добре оснащення і сучасність наукового обладнання [5;c.40-42]. Д.М. Бантиш- Каменський повідомляє, що в університеті навчалося 100 студентів, при цьому 40 з них – за державний кошт. Викладали для них 12 професорів та 10 кандидатів. Будучи в Харкові проїздом, Д. Бантиш-Каменський не встиг детально ознайомитися з містом, тому в його праці “Путешевствие в Молдавию, Валахию и Сербию” ми знаходимо враження автора від першого знайомства з Харковом. Він звернув увагу на забудову міста, його впорядкованість, зазначивши, що через нестачу бруківки на вулицях дуже брудно [5, c.45-47] .
Автор також спробував коротко висвітлити історію Харкова, піддавши аналізу походження назви міста.
Він вірно відзначив, що місто було засновано у серпні ХVII століття і назву отримало від річки Харків, на якій і розташоване[5,c.47-48].
Отже, Д.М. Бантиш – Каменський у своїй праці не ставить за мету подати всю інформацію про місце своїх зупинок під час подорожі, тому відомості, які ми знаходимо в спогадах, дещо не впорядковані і неповні. Проте його праця вирізняється своєю науковістю та спробою автора не лише описати побачене, але й дати йому аналіз.
У 1810 р. під час своєї подорожі в Харкові зупинився князь І.М. Долгорукий. В своїй праці “Славны бубны за горами или путешествие моё кое-куда” він дає оцінку місту, навчальним закладам та стану місцевого суспільства. Князь залишився не в захваті від міста, але йому сподобалися місцеві жителі [11,c.47]. І.М. Долгорукий зазначає, що в Харкові дуже цінують освіту, тому студенти та викладачі університету користуються повагою в місті [11,c.48-49]. Побувавши на іспиті в Харківському колегіумі, І.М. Долгорукий відзначив високий рівень знань випускників[11;c.48-49]
В тому ж 1810 році у Харкові проїздом побував П.Сумароков, який залишив замітки про свою подорож під назвою ”Досуги крымского судьи или второе путешествие в Тавриду Павла Сумарокова” Він, як і І.М. Долгорукий, повідомляє забрудненість вулиць міста, про його погану забудову. Не сподобалися йому і річки, що були забруднені нечистотами [4;c.56-57] .
В праці П. Сумарокова можна знайти відомості і про навчальні заклади Харкова - Харківський колегіум, де тоді навчалося більше, ніж 700 студентів та Народне училище, в якому виховувалося більше 600 дітей дворян та різночинців [4;c.69-70].
Слід зазначити, що праці І. Долгорукого та П.Сумарокова багато в чому співпадають. Написані вони в один період, автори за походженням дворяни, які подорожували на південь України. Інформація, наведеная в цих роботах рівнозначна за обсягом та формою викладу. Як і І. Долгорукий, так і П.Сумароков при написанні своїх записок користувалися лише своїми спостереженнями, не послуговуючись іншими джерелами, тому їхні праці містять багато суб’єктивних оцінок та мають досить яскраве емоційне забарвлення.
Про життя Харкова 30-их р.р. ХІХ століття ми дізнаємося з роботи М. Жданова “Путевые записки по России в 22-х губерниях” Цей мандрівник маршрути своїх подорожей складав заздалегідь, намагаючись побувати в багатьох областях Російської імперії. Робив він це, за його словами, не для власного задоволення, а через нестачу подібної літератури, яка б містила описи країни.
Об’єктом дослідження в праці М. Жданова виступило, головним чином, сільське господарство та садівництво, але не залишив без уваги автор і побут простих жителів та місцеві розваги.
Отже, Харків 1838 року бачився М. Жданову як велике місто, гарно розташоване і правильно забудоване, великі кам’яні будинки прикрашають центральні вулиці міста [13;c.99-100]. В своїй роботі автор відзначив, що Харків займає провідне місце серед інших міст цього регіону в торгівлі та освіті [13;c.100-102] При цьому зазначено, що в порівнянні з іншими великими містами, у Харкові досить дешеве житло та продукти харчування, а розваги доступні для всіх [13;c.102].
Таким чином, опис Харкова, зроблений М. Ждановим можна охарактеризувати як поверховий та некритичний, наведена інформація загального плану, а її джерела – це, переважно, чутки та власні спостереження. Проте праця відрізняється від інших характером викладу інформації, що її автор, ставлячи собі за мету зробити систематичний опис тих місць де він побував, намагався впорядковувати та викладати логічно.
У 40-х р.р. ХІХ століття Слобідською Україною подорожував німецький мандрівник А.Гакстатгаузен. В його великій за обсягом праці “ Исследования внутренних отношений народной жизни и особенности сельских учереждений России” можна знайти досить цікаві відомості про місто Харків та його мешканців середини ХІХ століття. Проте головну увагу в роботі Гаксгаузена приділено дослідженню життя селян на території Харківської губернії, оскільки автор писав свою працю за певною схемою, маючи на меті дослідити стан сільського господарства в різних областях Росії. Особливості ж губернського міста висвітлено лише побіжно. У першу чергу А. Гакстгаузен відмічає гарну забудову міста, його доглянуті центральні вулиці та гарно вимощені площі [8;c.424-430]. Але, як і інші мандрівники, він звертає увагу на надзвичайну забрудненість міста у весняно-осінній період [8;c.430-435] .
Автор залишив відомості і про Харківський університет та гімназію, які він мав змогу відвідати за час свого перебування у місті. Ці навчальні заклади справили на нього добре враження завдяки відмінній професійній підготовці викладачів та високому рівню знань студентів [8;c.435-437].
Зустрічаємо ми в цій праці також і дані про кількість жителів у Харкові в ті часи, наводяться данні про ціни на місцевих ринках та умови оренди землі [8;c.438-440], що свідчить про те, що А.Гакстатгаузен не тільки покладався на власну спостережливість, але й користувався іншими джерелами для написання своєї роботи. Висвітлюючи побут місцевого населення, автор послугувався книгою В. Зуєва “Путешественные записки от Петербурга до Херсона в 1781-1782 гг.”, про що він зазначає на сторінках книги [8;c.450-457].
Отже, як бачимо, праця А.Гекстатгаузена досить насичена різноманітною інформацією з життя Харкова 40-х рр. ХІХ століття. Ми знаходимо в ній відомості про устрій міста, життя простих людей та місцеві заклади освіти. Автор намагається довести, що Харків відіграє досить важливу роль в економічному та культурному житті всього Слобідсько-українського регіону.
В 50-их рр. ХІХ століття Харків відвідали декілька мандрівників, які залишили свої враження про місто у формі дорожніх нотаток. Серед них професор Дерптського університету А. Пепщольдт, що побував у Харкові у 1855 році. Його праця “Учёное путешествие в южные губернии России” висвітлює окремі сторінки з життя міста. А. Пепщольдт, як офіційна особа, був прийнятий вищими посадовими особами Харківського міського керівництва. Разом з ними він відвідав університет, Палату державного майна та нове ветеринарне училище. Про всі ці місця він згадує на сторінках своєї книги.
Завантажити реферат