Сторінка
3

Українська держава та право в роки визвольної війни 1648 - 1654р.р.

Маємо підставу говорити про правове визнання української державності на території трьох воєводств – Київського, Чернігівського і Брацлавського.

Нетривкість миру з Польщею змушувала Україну вдаватися до запобіжних заходів, аби мати з боку інших держав військову допомогу на випадок нових сутичок з Польщею.

Весь 1650р. пройшов під знаком активізації дипломатичних стосунків з Росією, Молдавією, Угорщиною, Кримом. Але воєнно-політичні обставини складалися для Хмельницького несприятливо. Постійний тиск на Україну чинять Литва, Туреччина, Молдавія. Хмельницький відмовляється від допомоги, яку пропонують турецький султан і молдовський господар Василь Лупул підтвердили свою непослідовність щодо України.

У березні 1651р. поляки напали на містечко Красне на Поділлі, де в бою загинув один з найкращих українських полководців – Нечай.

Хмельницький направляє основні сили свого війська проти поляків. Вирішальна битва сталась 28-30 червня 1651р. біля Берестечка. Татари не могли розміститися на лівому фланзі, де була лісиста місцевість, і були змушені розгорнутися ближче до польського центру. Там вони попали під обстріл польської артилерії і понесли значні втрати. До того ж це був час великого мусульманського свята – байраму, коли правовірним заборонялося воювати. Татарське військо залишило поле бою. Хмельницький догнав утікачів і почав умовляти їх повернутися. Тікаючи далі, хан захоплює із собою Хмельницького, залишивши військо без головнокомандуючого. Поразка українців стала неминучою.

1.6 Білоцерківський мирний договір

Повернувшись з татарського полону, Хмельницький починає переговори з поляками. 18 вересня 1651р. під Білою Церквою був підписаний Білоцерківський мирний договір між Військом Запорізьким та Річчю Посполитою. Його головні положення такі:

Þ козацький реєстр скоротився на 20 тис. чоловік;

Þ місто Чигирин залишається за гетьманом;

Þ Військо Запорізьке утримало свою православну віру;

Þ Польська шляхта одержала право повернутися до своїх маєтків.

Протягом 1652 – 1653р.р. тенденція тиску на козацьку старшину з боку Речі Посполитої продовжується.

На початку травня 1652р. за участю ханських послів у Чигирині відбулася козацька рада, яка постановила звільнити Військо Запорізьке від умов Білоцерківського договору. Зважаючи на акти насильства та віроломства з боку польської шляхти, було визнане за необхідне розірвати мирні відносини з Польщею.

В травні, неподалеку від міста Батіг сталась битва козацького і польського війська, яка скінчилася повною поразкою поляків. Ця перемога підняла моральний дух українського війська, повернула йому втрачену під Берестечком упевненість у своїх силах.

У грудні 1653р. козацьке військо оточило поляків на чолі з королем Яном Казимиром під Жванцями. Поляки були готові капітулювати, але їх знову врятували татари, уклавши з ними сепаратний мир. Хмельницький погодився на припинення бойових дій на умовах Зборівського договору.

Політичне і економічне становище України було дуже тяжке. Війна, татарські навали з їхніми трагічними наслідками, загальна мобілізація, неврожай, ізоляція від зовнішніх ринків – все це негативно відбивалося на господарстві держави.

Характер війни 1648 – 1654р.р переконливо відображено у літописі Самовидця: «…так усе, що живо, піднялося в козацтво же заледово знайшли в якому селі такого чоловіка жеби не міг албо сам, албо син до войска ити, а ежели сам нездужа, то слугу паробка послал, а иние скілько їх було всі йшли з двора, тільки одного зоставляли, же трудно було о наймита…».

2. Українсько-московський договір 1654р.

Шість років тривала Визвольна війна українського народу проти панування Польщі в Україні. Розпочинаючи цю війну в 1648р. Богдан Хмельницький намагається знайти союзників. Природним було його прагнення встановити стосунки з єдиновірною Московською державою. Після блискучих перемог на Жовтих Водах і під Корсунем Хмельницький у грудні 1648р. звільнив Київ. Тут він має раду з представниками православного духовенства, де було прийнято рішення про необхідність звернення до Москви за військовою та дипломатичною допомогою. До царя відрядили полковника Мужиловського, яким отримав докладну інструкцію, що містила альтернативні пропозиції. Передбачалося, що Мужиловський буде ті пропозиції викладати послідовно ы якщо цар погодиться на союз з Україною то просити його вислати військо проти Польщі. Коли ж цар не захоче порушувати мирний договір з поляками, запропонувати йому українські сіверські міста, визволені від поляків. Ці землі контролювалися козаками і не підлягали владі Речі Посполитої. Хмельницький таким чином забезпечив би собі тили.

Цар не надав Україні ні військової, ні дипломатичної допомоги. Хоча Москва мала велике бажання розірвати договір з Польщею і взяти реванш за свої поразки, вона не наважилася зробити це з огляду на своє тяжке внутрішнє і зовнішнє положення, тому й зайняла очікувальну позицію. Але контактів з Богданом Хмельницьким Москва не перервала. В Україну було відправлено посольство для вивчення там ситуації. Богдан Хмельницький і далі намагався схилити Москву до війни з Польщею, на кожному етапі переговорів виступав із пропозицією: Москва надає військову допомогу Україні, а за це Україна приймає московський протекторат.