Сторінка
7

Економічне і соціально-політичне становище Іспанії у міжвоєнний період

Спроби заколотників оволодіти Басконією – центром металургійної і залізорудної промисловості – також потерпіли невдачу.

3 червня 1937 р., в розпал фашистського наступу на півночі “п’ята колона” організувала заколот у Каталонії. Проте і там народна армія швидко придушила путч.

Комуністична партія звинувачувала Л. Кабальєро в неспроможності відстояти незалежність і свободу країни. 15 травня Л. Кабальєро подав у відставку. Новий республіканський уряд очолив соціаліст Негрін. До уряду увійшли і комуністи. Уряд вжив ряд заходів по зміцненню народної армії, налагодженню роботи військової промисловості, активізував боротьбу проти “п’ятої колони” в країні.

Італо-німецька інтервенція набула загрозливих розмірів. 20 червня 1937 р. об’єднані сили заколотників і інтервентів захопили Більбао, Сантадер. Німецька авіація стерла з лиця землі м. Герніку. Наприкінці жовтня вони захопили провінцію Астурію. Індустріальна північна частина Іспанії опинилась під контролем фашистів.

У грудні 1937 р. республіканські війська почали контрнаступ на Центральному фронті і взяли під контроль м. Теруель. Після двох місяців боїв Теруель знову здобули фашисти.

На весну 1938 р. республіканська армія потерпіла поразку на Арагонському фронті. Територія Іспанії була розподілена на дві частини: на північну, яка включала в основному провінції Каталонії, і на південно-центральну з провінціями Мадридом, Валенсією і Аліканте та ін.

Військова обстановка для республіканців різко погіршилась. Серед частини політичних кіл Народного фронту з’явились капітулянтські настрої, які посилились з закриттям 13 червня 1938 р. іспано-французького кордону і посиленням італо-німецької інтервенції. У середині березня 1938 р. праве крило Народного фронту поставило питання про укладення миру з фашистами.

Це привело до урядової кризи. 8 квітня 1938 р. був утворений другий уряд Негріна. У нього не увійшли капітулянти, у т. ч. військовий міністр Прієто. Цей уряд ще називали урядом національної єдності. 30 квітня була опублікована урядова програма під назвою “Декларація уряду Іспанської республіки про цілі війни”. Із неї випливало, що головним завданням уряду було забезпечення незалежності і недоторканості Іспанії і визволення її території від інтервентів. Програма гарантувала громадянам “усю повноту їх прав, цивільного і суспільного життя, свободу совісті, вільне сповідання різних вірувань і виконання релігійних обрядів”. Передбачалося здійснення аграрної реформи, впровадження прогресивного соціального законодавства. Очевидно, що ця програма уряду повинна була сприяти більшому згуртуванню усіх антифашистських сил Іспанії.

Літом 1938 р. тривали найважчі бої за весь час війни на р. Ебро. Бої там продовжувались 4 місяці. Фашисти, втративши понад 80 тис. чол., 200 літаків так і не змогли прорватися у Валенсію.

Мюнхенська угода (30 вересня 1938 р.) мала фатальне значення і для Іспанії. Заколотники і німецько-італійські інтервенти в грудні 1938 р. посилили наступ на Каталонію. Їх переваги над республіканськими військами на цей час були десятикратні в артилерії і танках, в авіації – у 16 разів, в зенітних гарматах – у 50 разів. Франція перекрила свій кордон для доставки військових вантажів республіканській армії. У лютому 1939 р. Каталонія впала. У руках республіканців залишилася центральна і південно-східна частина Іспанської республіки, які складали 1/4 Іспанії. Республіканські війська відступали на територію Франції. Там вони були інтерновані і ув’язнені в табори.

27 лютого 1939 р. Англія і Франція оголосили про визнання ними влади в Іспанії генерала Франко. Одночасно вони розірвали дипломатичні відносини з республіканським урядом.

4 березня в Картахені почався заколот на військово-морському флоті. 5 березня анархісти підняли повстання в Мадриді і оголосили про створення “Національної хунти оборони”. Це повстання очолили лідер правих соціалістів Бестейро і полковник Касадо, який до цього часу керував обороною Мадрида

У республіканській армії стався повний розлад. Касадо оголосив про повалення уряду Народного фронту й утворення “Національної хунти оборони”. Головний удар путчисти спрямували проти комуністів, висунувши гасло: “Уряд – без комуністів!”.

Дорога фашистам на Мадрид була відкрита. 26 березня 1939 р. почався наступ фашистських військ на Мадрид. У перших числах квітня уся територія республіки була окупована заколотниками та італо-німецькими військами. 28 березня 1939 р. війська Франко увійшли в Мадрид. Хунта Касадо покинула країну. Іспанська республіка впала.

Що дала республіка для своїх громадян? Селяни отримали 5,5 млн. га землі, зникли поміщики як клас. Заводами і фабриками керували робітничі комітети. Були усуспільнені основні галузі промисловості, встановлені тверді ціни на продукти харчування. Була запроваджена монополія зовнішньої торгівлі. Церква була відділена від держави. У ході культурної революції було відкрито 10 тис. шкіл, жінки отримали рівні політичні права з чоловіками.

Чому ж після таких перетворень в інтересах більшості громадян іспанського суспільства республіканці потерпіли військову поразку? Були фактори поразки зовнішні і внутрішні. До зовнішніх причин поразки республіканців слід віднести одверту збройну інтервенцію Німеччини й Італії на боці заколотників. До того ж на їх боці воювали десятки тисяч фашистів з Португалії, Угорщини, Фінляндії. Політика “невтручання” Англії і Франції була вигідна фашистам і обмежувала можливості республіканців.

До внутрішніх причин поразки республіканців слід віднести відсутність достатньої згуртованості і єдності в рядах Народного фронту. Надто строкатим він був з точки зору політичних позицій. Боязнь багатьох політичних лідерів соціалістичної революції, типу російської, перевершила їх страх перед можливістю встановлення в Іспанії фашистської диктатури. Народний фронт в Іспанії був формою боротьби з фашизмом, але не став його альтернативою.

Таким чином, національно-визвольна війна іспанського народу тривала майже три роки – з липня 1936 до кінця березня 1939 р. За ці роки в Іспанії загинуло понад 1 млн. чол., 500 тис. емігрувало. З падінням республіки в Іспанії почався період панування фашистської диктатури, очолюваної генералом Франко, який називався каудільйо – вождь держави. Він залишив за собою посаду голови уряду і головнокомандуючого армією.