Сторінка
1

Цивілізації Доколумбової Латинської Америки

1. Заселення і найдавніші культури Центральної та Південної Америки.

Більшість дослідників сьогодні дотримується думки про заселення території Л.А. біля 30-20 тис. років тому вихідцями з Північно-Східної Азії через “сухопутний міст” Берінгій на місці сучасної Берінгової протоки. Проте ряд учених вважає, що азійський шлях переселення був не єдиний, а в пізніші часи існували тісні зв’язки між Л.А. і Океанією. Проте навряд чи вони могли відіграти суттєву роль у формуванні корінного населення континенту.

Поступово склалося два основних осередки ранніх цивілізацій: Мезоамерика (території сучасних центральної й південної Мексики, Гватемали, Белізу, західні райони Гондураса і Сальвадору) та Андська область (частина сучасної Колумбії, Еквадор, Перу, Болівія, північ Чилі).

Найдавнішою з відомих нині цивілізацій доколумбової Л.А. є культура ольмеків, яка існувала на південно-східному узбережжі Мексики в ХІV-ІІІ ст. до н.е. Ольмеки володіли писемністю, але їхня мова невідома, і надписи розшифрувати й досі не вдається. Свої храми вони зводили на східчастих пірамідах, згодом цей архітектурний прийом у ольмеків запозичили й інші центральноамериканські цивілізації. У храмах жерці приносили богам людські жертви, ритуальні вбивства – спільна риса давньоіндіанських культур. Головним божеством був ягуар. Загадковими лишаються найхарактерніші пам’ятки ольмекської культури – величезні кам’яні “голови” висотою до 3 м і вагою до 40 т, їхні лиця мають явно африканські риси. Призначення “голів” незрозуміло, причому їх доставляли вручну за десятки кілометрів від каменоломень. Зате в руїнах ольмекського міста (сучасний Сан-Лоренсо, штат Веракрус) був виявлений найдавніший у Л.А. двохкілометровий кам’яний водопровід, схожий на римські аведуки.

З появою крупного міста-держави Теотіуакана (ацтекською – “місто, де жили боги”) (ІІ ст. до н.е. – VІІ ст. н.е.) за півсотні кілометрів на північний схід від сучасного Мехіко почався так званий класичний період центральноамериканських культур. В епоху розквіту Теотіуакан мав площу до 28 кв. км і біля 80 тис. мешканців. Серед його споруд виділяються два головних храми, присвячених Сонцю (на піраміді висотою в 64,5 м) та Місяцю (висота піраміди – 42 м), а також грандіозне святилище Кетцалькоатля (Пернатого Змія) – одного з найшанованіших божеств Центральної Америки. Вчені підрахували, що на будівництві цих гігантів не менше 30 років працювало біля 20 тис. чол. Всі храми були прикрашені різнокольоровими розписами і статуями богів.

Протягом VІІ-VІІІ ст. цивілізації “класичного періоду” були зруйновані нашестям тольтеків, які прийшли з Північної Мексики і створили власну культуру, сповнену своєрідної морокової виразності. Серед руїн їхньої столиці Толлана й досі височіють 4-метрові статуї суворих воїнів із зображеннями метеликів на грудях, що символізували планету Венеру – одне з втілень Кетцалькоатля.

У цей час на південному сході Мексики й на території Белізу, Гондурасу та Гватемали найвищого розквіту досягла перша крупна міська цивілізація Ц.А. - майя, що налічувала біля 100 міст-держав (Паленке, Копан, Чичен-Іца, Тікаль та ін.). Їх очолювали правителі зі спадковою владою, котрі призначали начальників дрібніших містечок та селищ, зобов’язаних сплачувати данину та виставляти загони воїнів. Верховний жрець був радником правителя і призначав жреців у селища, які відігравали важливу роль у керівництві землеробськими роботами.

Майя володіли вражаючими математичними і астрономічними знаннями: тривалість сонячного року в календарі майя була визначена точніше, ніж у григоріанському, вчені майя прогнозували затемнення Сонця і Місяця й навіть розрахували траекторію руху Венери. У них існувала оригінальна розвинена система ієрогліфічного письма, винайденого біля 2 тис. років тому, але розшифрованого лише в середині 50-х рр. ХХ ст. радянським ученим Юрієм Кнорозовим. Але майже всі книги майя були знищені після їхньої заборони католицькою церквою у ХVІ ст., збереглося лише 4 рукописи.

В Х ст. прекрасні міста майя опустіли, при звістці про вторгнення тольтеків населення залишило їх. На півострові Юкатан виникла майя-тольтекська держава, столицею котрої в середині ХІ ст. став Чичен-Іца, а після його загибелі наприкінці наступного століття – Майяпан. Міжусобні війни привели до зруйнування найбільших міст майя, що значно полегшило завоювання регіону іспанськими конкістадорами.

2. Ацтекське царство.

Наприкінці ХІІ ст. з півночі сучасної Мексики почали рух на південь ацтеки, які після довгих поневірянь поселились на оз.Тескоко, перейшли до землеробства і бл. 1325 р. на одному з островів заснували Теночтітлан (сучасний Мехіко) – “американську Венецію” за свідченнями іспанських конкістадорів. Через півтора століття місто стало центром царства, що охоплювало всю Центральну Мексику. Найвищого розквіту Ацтекське царство досягло при Моктесумі ІІ (1503-1520 рр.), формально головний правитель держави був виборним вождем, але фактично його влада стала спадковою, вищі посади займали члени однієї сім’ї. Ацтекські міста мали правильне планування, частково пов’язане з роділом землі на між родами на прямокутні ділянки.