Сторінка
7

Міжнародні відносини країн Європи та Америки (кінець 1920 – 1 вересня 1939 р.)

19 листопада 1937 р. в Берліні відбулася зустріч англійського міністра закордонних справ Галіфакса з Гітлером, в якій взяв участь міністр закордонних справ Нойрат. Галіфакс подякував Гітлеру за те, що він знищив комунізм в Німеччині, перепинив шлях йому в Західну Європу, і тому Німеччина може вважатися бастіоном Заходу проти більшовизму. Англія запропонувала Німеччині піти на зближення, за яким мало настати укладення Пакту чотирьох держав (Англії, Німеччини, Франції та Італії). Англія висловила готовність не перешкоджати “аншлюсу” Німеччини з Австрією, а також в слушний момент обговорити питання про повернення Німеччині її колоній. Платою з боку Німеччини за ось ці поступки з боку Англії мала бути гарантія Німеччини про ненапад на Англію. Англія дійшла порозуміння і з Італією, підписавши 16 квітня 1937 р. договір, за яким обидві сторони погоджувалися поважати статус-кво на Середземному морі, а Англія офіційно визнавала анексію Італією Ефіопії.

Наприкінці 1937 р. французький уряд дав зрозуміти, що Франція в разі реалізації намірів Німеччиною щодо Австрії і Чехословаччини також займе позицію невтручання.

За таких умов 11 березня 1938 р. німецькі війська, не зустрівши опору австрійських урядових сил, вступили в Австрію. Метою окупації Австрії Гітлер оголосив збереження і примноження німецької спільноти в Австрії і Чехії. Тим самим Німеччина порушила Сен-Жерменський договір. А тим часом гаранти договору заявляють про невтручання у німецько-австрійські відносини.

Якою була позиція Європи на такі дії Німеччини? Італія заявила про невтручання в німецько-австрійські відносини. СРСР заявив, що насильство вчинене в центрі Європи, загрожує незалежності і територіальній цілісності не тільки європейських, але й інших народів. Уряди Англії, США, Франції промовчали, не засудили агресивні дії Німеччини.

Німеччина приступила до підготовки захоплення Чехословаччини. У даному питанні Німеччина вирішувала ряд питань, а саме: випробовувала на міцність Пакт взаємної допомоги Чехословаччини, Франції та СРСР, позбавляла Францію важливого союзника в Центральній Європі, з півдня виходила до території Польщі і, накінець, наближалась до кордонів СРСР.

Англія і Франція, попередньо домовившись з Німеччиною про відторгнення від Чехословаччини Судетської області, пішли на те, що 19 вересня 1938 р. в ультимативній формі зажадали від Чехословаччини відмовитися від Судетської області і передати її Німеччині.

У тій ситуації лише СРСР заявив про підтримку територіальної цілісності Чехословаччини. Однак її уряд не прийняв пропозиції СРСР і тим самим зрадив інтересам своєї країни.

29 вересня 1938 р. в Мюнхені зібралися керівники Англії, Франції, Італії і Німеччини – Чемберлен, Даладьє, Муссоліні і Гітлер – для того, щоб винести вирок Чехословаччині. Чехословацького президента Бенеша на конференцію не запросили. У результаті їх змови того ж дня Судетська область, де проживало 25% німців, передавалась Німеччині. Чеське населення мало покинути область до 10 жовтня 1938 р.

До розбійницької акції проти Чехословаччини долучились Польща та Угорщина, відірвавши від неї з дозволу Німеччини деякі райони.

Виникає питання: чому ж Англія і Франція пішли на зближення з Німеччиною і відмовили в такому курсі Радянському Союзові? По-перше, в СРСР на той час завершився процес утворення тоталітарного режиму, який ототожнювався ними з режимом у Німеччині. По-друге, Комінтерн був у повній залежності від СРСР, і тому-то Компартії в країнах Заходу називались не інакше як ”агенти Москви”, “знаряддя Кремля”. По-третє, сталінські чистки в Червоній Армії створили уяву, що СРСР відтепер “колос на глиняних ногах”. До того ж в пропаганді СРСР мало місце ототожнення фашистських режимів з країнами парламентської демократії в Європі. Це робило неможливим здійснення єдності дій у боротьбі проти фашистської агресії.

Що давав Мюнхенський договір Німеччині? За рахунок цього договору населення Німеччини збільшувалося на 3 млн. чол. (віднині населення Німеччини було у два рази більше, ніж населення Франції) Франція лишалась можливості спільних дій з чехословацькою армією. І ще. Був створений прецедент на майбутнє. Гітлер в бесіді з міністром закордонних справ Угорщини в січні 1939 р. так сказав: “Те, що відбулося, може статися лише раз в історії”.

В Англії і Франції панувала ейфорія. ”Чемберлен і Даладьє врятували мир” – такою була суть пропаганди, що вихваляла “миротворців”. Робився також наголос на те, що Гітлер дав обіцянку обмежити свої дії в Європі приєднанням Судетської області до Німеччини. І лише замовчувався один факт, що відтепер стала неможливою політика колективної безпеки в Європі. До речі, У. Черчілль дав протилежну оцінку Мюнхенській угоді, назвавши її “нещастям для Європи першої величини”.

На другий день після вирішення питання про долю Чехословаччини, 30 вересня 1938 р. Англія і Німеччина підписали в Мюнхені декларацію про ненапад і про мирне врегулювання усіх спірних питань, що виникають. 6 грудня 1938 р. аналогічна декларація була підписана між Францією і Німеччиною. Це і була спроба об’єднання трьох великих європейських держав на антирадянській основі.

Після Мюнхена доля республіканського уряду в Іспанії, який вів нерівну боротьбу з фашистськими заколотниками, була вирішена. Англія і Франція, відповідно 24 і 27 лютого 1939 р., визнали режим Франко без всяких умов. США зайняли аналогічну позицію, визнавши Франко після вступу 28 березня 1939 р. його військ у Мадрид.

Внаслідок Мюнхенської змови відбулося політичне, військове та економічне зміцнення Німеччини. Такі європейські країни, як Угорщина, Болгарія, Румунія, Югославія з різних причин, але беруть курс на зближення з Німеччиною. Відбувся корінний поворот і в політиці Радянського Союзу, який також взяв курс на зближення з Німеччиною. З цього часу Англія і Франція в очах радянського керівництва – зрадники, які здатні на все, і тому до них не може бути ніякої довіри.

У такій обстановці 15 березня 1939 р. німецькі війська вступили в Чехословаччину. Чехословаччина перестала існувати як незалежна держава. Чехія і Моравія стали протекторатами Німеччини. Словакія була оголошена ”самостійною” державою. 15 березня 1939 р. стало днем “Х”. В Європі все змінилося.

22 березня 1939 р. німецькі війська захопили литовське місто Клайпеду. 23 березня 1939 р. Німеччина підписала господарський договір з Румунією, який перетворював останню в аграрно-сировинний додаток німецької економіки.