Сторінка
5
1
|
Рис.1. Співвідношення інфляції та процентних ставок 11 країн зони євро та Великобританії [13]
Якщо проаналізувати наведені дані, то можна зробити висновок про те, що рівень розвитку в європейських країнах є різним (навіть і в середині самого ЄС) і процес механічного приєднання бажаючих вступити до ЄС не лише не буде сприяти поглибленню інтеграції, але значно ускладнить процеси створення економічного і валютного союзу. Основним наслідком участі у валютному союзі є втрата владними органами і структурами країни протекціоністських можливостей, пов’язаних із проведенням самостійної політики щодо обмінного курсу національної валюти для підтримки зовнішньоекономічної діяльності. Тому при переході до валютного союзу основним є питання щодо визначення передумов, необхідних для того, щоб країни-члени валютного об’єднання змогли досягти економічних цілей внутрішнього (повна зайнятість, економічне зростання і стабільність цін) і зовнішнього (рівновага платіжного балансу) характеру, причому без необхідності використовувати такий інструмент, як зміна валютного курсу. Тому основною передумовою участі у валютному союзі є досягнення достатньої конвергенції економік країн-членів, що передбачає зближення, вирівнювання національних економік, згладжування їхніх відмінностей за певними критеріями. Основними критеріями участі в Європейському валютному союзі є рівень:
– інфляції, який не повинен перевищувати середній рівень інфляції трьох європейських країн із найнижчою інфляцією більш як на півтора відсотка;
– процентних ставок, які не повинні перевищувати середні ставки трьох країн-членів ЄС із найменшими показниками більш ніж на 2 %;
– обмінного курсу валют, який має бути сталим у діапазоні коливань в існуючому в ЄС механізмі стабілізації обмінних валютних курсів упродовж щонайменше двох років;
– розміру річного дефіциту бюджету, який не повинен перевищувати 3 %;
– акумульованого державного боргу, який повинен становити не більше 60 % від ВВП.
Крім того, однією з передумов досягнення валютного союзу є скасування обмежень на перелив капіталів. Отже, валютний союз можна вважати найвищим ступенем економічної інтеграції, який значно посилить конкурентні позиції регіону, у даному випадку Європейського Союзу, на міжнародному ринку. Приєднання економічно розвинених партнерів до ЄС тільки підсилюватиме його, у той же час слабкі учасники стають тягарем і послаблюють конкурентоспроможність. Саме з таких позицій потрібно оцінювати можливості України щодо вступу до Європейської Співдружності, тому про участь нашої країни у ЄС говорити поки що зарано, але історичні та геополітичні обставини штовхають українську спільноту до Європейської спільноти.
Підводячи підсумки дослідження проблеми регіональної інтеграції як опору американському глобалізму зазначимо, що, зважаючи на складність економіко-політичної ситуації у світі, доцільно відмітити наявність реального опору глобалізації в особі США з боку екстремістських угруповань. Світовий тероризм активізується проти основного свого противника – США, тоді як Європа, одночасно допомагаючи США у війні проти тероризму, стоїть ніби осторонь від таких процесів, у чому вбачається не стільки слабкість військового та економічного потенціалів Європи, скільки політичні мотиви, що виявляються як уникнення тих небезпек, що можливі від діяльності терористичних угруповань [4].
Євросоюз – це ще один „клуб багатих”, що виріс за доби і умов глобалізації, який також є експлуататорським і егоїстичним за суттю. З одного боку – це щедрий донор, який приймає під свій захист щоразу більше клієнтів, але з іншого – гордий хазяїн клубу, який диктує свої права новеньким і дбає передусім про лад і добробут у середині клубу, а не в усьому світі.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що боротьба з глобалізацією, яка розгорнулася по всьому світу, є виявом не протистояння певних суспільних кіл цьому процесу, а лише несприйняття масами його негативних наслідків. Шляхи опору американському глобалізму у світі є різні. Китай, використовуючи величезні власні ресурси, особливо людські, а також історичні особливості відокремленого розвитку став центром Далекосхідної цивілізації, обмеживши вплив Америки шляхом заполонення ринку власною дешевою продукцією. На Близькому Сході опір глобалізму здійснюється терористичними угрупованнями. Європа ж пішла шляхом поглиблення регіональної інтеграції, що було чи не єдиним можливим вирішенням проблеми опору глобалізму США.
Найтрагічніше, що самогубна в своєму руйнівному егоїзмі стратегія забезпечення процвітання США за рахунок „експорту нестабільності” продиктована об’єктивною необхідністю і тому не може бути змінена ні зовнішньою дією на США, ні усвідомленою діяльністю представників американської еліти. Адже вона є всього лише об’єктивно обумовленою формою реалізації основної суперечності сучасного етапу розвитку людства – глобалізації. Основна суперечність глобалізації, що викликає опір цьому процесу, – пряме погіршення умов існування основної (і при цьому що збільшується) частини людства за рахунок зростання добробуту його абсолютного (і при цьому що зменшується) меншини, тобто можна говорити про підміну поняття глобалізму на глобалізацію.
Найбільшу загрозу глобалізація (в першу чергу, глобалізм як основа сучасного глобалізізаційного процесу) становить для країн, що розвиваються, оскільки саме вони відчувають гостру нестачу капіталів, ефективних інституцій, господарської інфраструктури, економічно вмотивованих рішень щодо реалізації існуючих можливостей. Таким чином, головне завдання країн з новостворюваними ринками полягає у мінімізації ступеня вразливості від зовнішніх впливів та від зміни позицій іноземних інвесторів, що спрямовують у ці країни значні потоки „летючих” капіталів.
Література:
Інші реферати на тему «Економічні теми»:
Деякі аспекти використання теорії ігор в адмініструванні податків
Еволюція та сучасний стан гендерних відносин: економічний аспект
Інноваційний чинник забезпечення економічного зростання
ТНК і національні держави: роль і місце в сучасній міжнародній системі
Конкуренція та її особливості на сучасному етапі розвитку ринкових відносин